В Україні ціни на "чисту" енергію, так звані "зелені тарифи", одні з найвищих і найпривабливіших у Європі.
Однак західні інвестори, як і раніше, вкладають свої гроші в альтернативну енергетику України з великою обережністю.
Що таке "зелений тариф" і як він працює в українських реаліях, читайте на tochka.net.
Приманка для інвесторів
Енергетична галузь в Україні - дуже непрозорий сектор економіки, зарегульований державою й далекий від вільного ринку.
Наприклад, тарифи на електроенергію для населення економічно не обґрунтовані. Адже визначаються вони не законами ринку, а державою: з урахуванням близькості виборів і загальної політичної погоди в країні.
"Енергоінтенсивність української економіки у 3-4 рази вища, ніж в Австрії чи Німеччині, а тарифи на енергію - в 4 рази нижчі", - каже Домінік Фаш, голова ради директорів компанії Enel.
Низькі тарифи, а значить, низький прибуток відлякують інвесторів від українського енергетичного сектору.
На цьому тлі введення "зеленого тарифу" - спеціальної високої ціни на енергію, здавалося прекрасним стимулом для розвитку альтернативної енергетики та залучення іноземного капіталу.
Що таке "зелений тариф"
"Зелений тариф" - це спеціальна висока ціна, за якою закуповується електроенергія, вироблена за допомогою альтернативних джерел енергії: сонця, вітру, води, тепла землі, біогазу та інших.
"Зелений тариф" сьогодні використовують понад 60 країн світу. Це один із найпоширеніших і найефективніших стимулів розвитку "чистої" енергетики
"Зелений тариф" сьогодні використовують понад 60 країн світу. Це один із найпоширеніших і найефективніших стимулів розвитку "чистої" енергетики.
"Зелений тариф" працює таким чином: є істотна різниця в тому, куди ви продаєте енергію. Якщо ви продаєте її на національному оптовому ринку - "Енергоринку", ви отримуєте одну ціну за одиницю викопної енергії. Але, продавши одиницю енергії, вироблену з відновлюваних джерел, ви можете отримати значно вищу ціну", - пояснює директор компанії СКМ із міжнародних зв'язків та зв'язків з інвесторами Джок Мендоза-Вілсон.
"Зелений тариф" по-українськи
В Україні підвищені "зелені тарифи" були законодавчо введені 2009 року. За "зеленими цінами" в Україні можна продавати енергію, видобуту з допомогою установок, що використовують сонце, вітер, біомасу, а також невеликих гідроелектростанцій - Дніпровська ГЕС не підійде.
Українські "зелені тарифи" прив'язані до євро і щомісячно переглядаються Національною комісією з регулювання електроенергії.
Різниця між звичайними й "зеленими тарифами" помітна неозброєним оком.
Якщо середня ціна кВт×год. електроенергії на оптовому ринку дорівнює 39 коп., то кіловат-година енергії вітру продається по 1,3 грн., "сонячна" кіловат-година коштуватиме 5,33 грн., а малі гідроелектростанції виробляють енергію по 89 коп.
Мінімальні "зелені" тарифи в Україні
| Тип енергії | Потужність і характеристики електростанцій | Тариф, € за кВт×год |
| Вітер | менше 600 кВт | 0,0646 |
| 600-2000 кВт | 0,0754 | |
| понад 2000 кВт | 0,1131 | |
| Сонце | Установки на поверхні землі | 0,4653 |
| Установки на дахах будівель із потужністю понад 100 кВт | 0,4459 | |
| Установки на дахах будівель потужністю до 100 кВт | 0,4265 | |
| Вода | Установки потужністю менше 10 мВт | 0,0775 |
| Джерело: IFC |
До речі, величина "зелених тарифів" вражає не лише порівняно з тарифами традиційними. Українська ціна "чистої" енергії - одна з найвищих у Європі.
Хто продає й кому продає
Станом на вересень 2011 року в Україні за "зеленим тарифом" енергію продають 52 компанії, хоча ще в січні 2011 року таких компаній було всього 36, а рік тому - 29.
Законодавчих вимог до них небагато, пояснює адвокат компанії "Гвоздій та Оберкович" Тарас Розпутенко.
"Застосування "зеленого тарифу" можливе за умови, що, починаючи з 1 січня 2012 року, частка сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва об'єкта електроенергетики, який виробляє енергію з використанням відновлювальних джерел, становить не менше 15%; з 1 січня 2013 року - 30%; а з 1 січня 2014 року - 50%", - каже Розпутенко.
За законом, продавати "зелену" енергію можна напряму споживачам. А те, що не куплять споживачі, держава зобов'язується купити самостійно - через ДП "Енергоринок".
погляд
Коментарі (4)
Меня больше интересует вопрос может ли физ. лицо установить на теретории своего частного дома ветряки и излишек продавать государству, если да, то что для этого необходимо?
Прокоментувати Мені подобається (4 користувачам)Как вы думаете, почему альтернативные источники энергии непопулярны в Украине?
Прокоментувати Мені подобається (1 користувачу)Відповідь: купить генератор для машины на него винт пропелер на палку подлинше и пидеднаты до самого крутого аккомулятора плюс реле котрэ видеднае при полной зарядке .Можеш смотреть телевизор слушать радио свет в доме фара дальний или ..... стоимость прощитай сам.придумано 20 лет назад.отопление тутже как в машине.
будут ли эти электростанции модернизированы - вот в чем вопрос. денег-то - тютю, все в вертолет.
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Размеры "зеленого" тарифа обусловлены не высокими страновыми рисками, а высокой себестоимостью электроэнергии, производимой с использованием возобновляемых источников энергии. Себестоимость такой электроэнергии высока из-за низкой эффективности преобразователей и дороговизны оборудования. Но технологии развиваются, эффективность растет, оборудование дешевеет и себестоимость "зеленой" электроэнергии снижается. Именно по этому законом "Об электроэнергетике" предусмотрено поэтапное снижение "зеленых" тарифов для электростанций, которые будут построены или существенно модернизированы после 2014 года. При этом более высокие чем в Европе "зеленые" тарифы действительно делают Украину привлекательной для иностранных инвесторов. Кто бы стал вкладывать альтернативную энергетику нашей крайне высокорисковой страны, если бы наши тарифы были бы том же уровне, что и в цивилизованном мире.
Прокоментувати Мені подобається (3 користувачам)