Скільки коштує "безкоштовна" медицина в Україні

За оцінками експертів, сума "тіньового обороту" української медицини становить $10-20 млрд. за рік. Тобто, кожному українцеві, включаючи дітей і пенсіонерів, офіційне медичне обслуговування обходиться в кількасот доларів щорічно.

"Існує невеликий прошарок населення, який витрачає на медичні послуги $5-10 тис. Більша частина віддає лікарям не більше $200-500 за рік. Але це за умови, що немає складних захворювань, інакше суми витрат обчислюються десятками тисяч гривень за раз", - резюмує президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

Скільки й за що

З життєвої практики, середня неофіційна вартість візиту в державну клініку до терапевта становить 50-100 грн. - залежно від проблеми. Прийом вузького фахівця може обійтися дорожче, особливо якщо лікар має ім'я, статус і репутацію.

Якщо йдеться про операцію, то навіть досить просте оперативне втручання може вилитися в 1-2 тис. грн. Верхньої межі практично не існує - все залежить від складності втручання й домовленостей.

Більша частина віддає лікарям не більше $200-500 за рік. Але це за умови, що немає складних захворювань, інакше суми витрат обчислюються десятками тисяч гривень за раз

Пологи в державному пологовому будинку обійдуться цього року в $400-800. Кесарів розтин - трохи дорожче. Як зауважують мами, неофіційний тариф зростає разом зі збільшенням державної допомоги при народженні дитини.

Навіть аналізи в державних поліклініках і лікарнях не завжди вдається здати безкоштовно. До баночки або коробочки просять прикласти 10-50 грн. - "на реактиви" або "на канцтовари".

Імовірність вимоги неофіційної оплати медичних послуг зростає, якщо звертатися по допомогу не за місцем прописки.

Заради справедливості треба зазначити, що зовсім не всі лікарі вимагають винагороду за свої послуги. Але серед пацієнтів подарунки, особливо в грошовій формі, вважаються гарним тоном і гарантією підвищеної уваги лікуючого персоналу.

Окремо варто згадати й про офіційно платні послуги в державних лікарнях. Наприклад, у багатьох лікарнях і пологових будинках є так звані палати підвищеної комфортності - за окрему плату. Як правило, вартість перебування в них - у межах 100-2000 грн. за добу, хоча про справжній комфорт можна говорити з натяжкою. Загалом, це просто плата за можливість перебувати на самоті, а не в палаті з 6-7 сусідами, яких в українських лікарнях більшість.

Щорічне подорожчання лікарських препаратів і послуг лікарів, як правило, пов'язують із кількома факторами: інфляція, транспортні видатки, видатки на реєстрацію лікарських засобів, зростання комунальних платежів, зміна оподатковування

Постійне подорожчання ліків і медичних послуг теж б'є по кишені українців. Наприклад, 2009 року вартість офіційних платних медичних послуг зросла на 20%, а 2010 року - ще на 10%. Офіційне подорожчання медпрепаратів 2009 року становило більше 40%, 2010 року ліки стали дорожчими ще на 6-10%.

Щорічне подорожчання лікарських препаратів і послуг лікарів, як правило, пов'язують із кількома факторами: інфляція, транспортні видатки, видатки на реєстрацію лікарських засобів, зростання комунальних платежів, зміна оподатковування.

"Неофіційні медичні послуги дорожчали ще швидше. 2009 року їхнє зростання становило не менше 50%, а 2010 року близько 20%. Причому найбільше зростання зафіксоване на медичне обслуговування дітей", - вважає Олександр Охріменко.

Приклади для наслідування

Ще років півтора тому віце-прем'єр Сергій Тігіпко дуже влучно озвучив проблему вітчизняної системи охорони здоров'я. На його думку, поки люди платитимуть за ліжко-місця, а не за послуги, корупція серед лікарів тільки процвітатиме.

[page]

Річ навіть не в тому, що українська медицина перебуває в руках держави. Адже існують країни, де й державна система охорони здоров'я функціонує успішно.

Наприклад, медичні системи Норвегії та Швеції, відомі високими стандартами медичного забезпечення, майже повністю фінансуються державою. Рівень витрат на охорону здоров'я - близько 9% ВВП. Пацієнти оплачують лише близько 5% вартості послуг. Джерело фінансування такої щедрості - податки. У скандинавських країнах рівень їх надзвичайно високий - до 50%. Медична система децентралізована - існують кілька рівнів: муніципальний, обласний і державний. На рівні держави здійснюється лише регламентування й контроль.

Медичні системи Норвегії та Швеції, відомі високими стандартами медичного забезпечення, майже повністю фінансуються державою. Рівень витрат на охорону здоров'я – близько 9% ВВП

У Великобританії на охорону здоров'я витрачається близько 8,5% ВВП. Там більшість медичних послуг також надається безкоштовно за допомогою загальнонаціональної служби National Health Service. Тільки за деякі послуги доводиться платити. Наприклад, за виписані лікарем ліки, вакцинацію для подорожей до екзотичних країн, стоматологічну допомогу та лікування захворювань очей. Щоправда, і там є недоліки - зарплата лікарів залежить від кількості, а не від якості послуг. Тож останнє може страждати.

Навіть у США, де більшість медичних послуг перебувають у приватних руках і є платними, існує система безкоштовного медобслуговування для окремих категорій населення. Вона представлена Федеральною системою допомоги незаможним, Дитячою програмою медичного страхування та Програмою охорони здоров'я ветеранів. Щоправда, уряд Штатів уже не раз визнавав нинішню систему недостатньо ефективною, тому що вона забезпечує повноцінне страхування тільки 15% американців. Саме тому США задумалися про реформу і протягом наступних 10 років витратять на реформу охорони здоров'я майже $900 млрд.

А от Франція, Німеччина, Італія та Австрія - це країни, що зробили ставку на страхову медицину, яку прагнуть запровадити і в Україні. Більшість населення в цих країнах охоплена обов'язковим медичним страхуванням. Медзаклади фінансуються з державного страхового фонду, поповнюваного за рахунок внесків громадян. Крім того, в цих країнах розвинене також добровільне медичне страхування, що забезпечує високу захищеність і достатнє покриття населення широким спектром медичних послуг.

Хто винен і що робити

В Україні держава щорічно виділяє 4% ВВП на потреби охорони здоров'я. Тобто, 2008 року витрати на охорону здоров'я становили 32,1 млрд. грн., 2009 року - трохи більше 36 млрд. грн., а 2010 року - 40 млрд. грн. У середньому ж на одного громадянина припадає близько 800-900 грн. бюджетних грошей за рік. Для порівняння, у США 2009 року витрачено $6719 на людину, в Німеччині - $3465, у Росії - $698, в Китаї - $216.

На стаціонарне медичне обслуговування народних депутатів і керівного складу органів державної влади (близько 500 осіб) держава тільки 2011 року витратить понад 200 млн. грн.

Чималі гроші з бюджету йдуть на різного роду загадкові дослідження й обслуговування держструктур. І це тоді, коли системі охорони здоров'я необхідні глибокі структурні зміни, відновлення матеріальної бази, а також оптимізація оплати праці лікарів і медперсоналу.

Крім того, на стаціонарне медичне обслуговування народних депутатів і керівного складу органів державної влади (близько 500 осіб) держава тільки 2011 року витратить понад 200 млн. грн. Для порівняння, на фундаментальні медичні дослідження передбачено тільки 13 млн. грн., на прикладні науково-технічні розробки й на підтримку підготовки кадрів - 42 млн. грн. Результат очевидний.

Експерти медичного ринку вважають, що доцільніше спрямувати основний потік фінансування в медичні установи первинної ланки надання медичної допомоги - тобто клініки, які повинні взяти на себе 80-90% усіх звернень пацієнтів.

"Зараз основний потік іде на стаціонари, що не дає можливості лікарям поліклінік надавати необхідний спектр послуг на рівні первинної ланки. Стаціонари й фахівці вузького профілю перевантажені, по суті, не профільними консультаціями, а госпіталізаціями - тими, яких повинні взяти на себе сімейні лікарі", - підкреслює керівник управління особистого страхування СК "Добробут" Віктор Дмитренко.

Іще один шлях - система так званого "подушевого" фінансування, коли гроші виділяються не на ліжко-день, а на людину.

"Для оптимального функціонування такої системи сума фінансування має перебувати в межах не менше 1000 грн. на людину за рік за умови охоплення хоча б 75-80% населення країни. У такому разі спрацює основний принцип страхування: здоровий платить за хворого, й надавана медична допомога буде досить якісною", - вважає Віктор Дмитренко.

Для оптимального функціонування такої системи сума фінансування має перебувати в межах не менше 1000 грн. на людину за рік за умови охоплення хоча б 75-80% населення країни

Також висловлюються пропозиції повністю приватизувати всі медичні структури, перетворивши медицину на офіційно платну, й компенсувати з бюджету лікування тільки незаможних прошарків населення.

Проблема в тому, що для реалізації кожного зі сценаріїв реформування охорони здоров'я необхідний контроль і прозорий розподіл бюджетних коштів, що чиновникам явно невигідно.

Тому поки що вибір у людей небагатий: продовжувати платити хабарі лікарям, купувати медичну страховку або звертатися за послугами до приватних клінік.

Дізнайтеся більше про стратегію реформування охорони здоров'я в Україні.

Читайте також, який вибір латексних контрацептивів пропонує ринок українському споживачеві.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!