Кому належить український транспорт

Український транспорт заведено вважати слабким місцем вітчизняної економіки. Існує припущення, що українські експортно-орієнтовані підприємства могли б працювати з вищим завантаженням, якби мали кращий доступ до портів і якби краще реалізувався транзитний потенціал держави.

Критики відзначають і низький рівень інвестицій у транспортну галузь, насамперед через те, що вона - державна. Загалом це правда: здебільшого держава зберігає монополію на транспортну інфраструктуру. І саме керівники "Укрзалізниці", "Укравтодору" та портів традиційно пояснюють свої проблеми недофінансуванням.

Однак підприємства, що надають рухомий склад або експедиторські послуги, тобто послуги доставки вантажів, майже всі приватні.

Державна залізниця, приватний вагон

В Україні існують лише державні залізниці, що експлуатують залізничне полотно, локомотиви та дві третини усіх вагонів. І хоча у приватній власності магістральних електровозів і тепловозів немає, третина вагонів усе ж таки належить приватним інвесторам, свідчать дані "Менеджмент консалтинг груп", консультанта "Укрзалізниці".

"Найбільш помітні приватні оператори України афільовані з найбільшими металургійними бізнес-групами", - зазначає Дмитро Подтуркін, керівник "Менеджмент консалтинг груп".

До таких операторів належить ТОВ "Лемтранс", пов'язане з компанією СКМ Ріната Ахметова; ЗАТ "Укренерготранс", що працює переважно з підприємствами групи ІСД; і комбінат "Запоріжсталь".

Незалежні бізнес-структури - ТОВ "Укрметалургтранс", ДП "Трансгарант-Україна", ТОВ" Ексімтранс" - мають значно менші парки, що складаються виключно з напіввагонів, якими зручно обслуговувати меткомбінати.

Окрім того, на ринку залізничних перевезень працює підприємство "Спецтранссервіс", що паралельно з державою надає цистерни під нафту та скраплений газ.

Цікаво, що приватні оператори майже не закуповують нових вагонів й експлуатують тільки той старий рухомий склад, який свого часу вдалося роздобути.

Дмитро Подтуркін, керівник "Менеджмент консалтинг груп"

погляд

Головний чинник стримування розвитку парку приватних вагонів – відсутність економічної бази роботи приватного парку. Так, фінансовий потік від експлуатації вагону не дає змоги залучати інвестиції на їх купівлю. Термін окупності роботи вагону в України більший, ніж нормативний термін його експлуатації. Причиною цього є низький рівень вантажних тарифів і вагонної складової у тарифі

Згідно з оцінками експерта, наприклад, у російському залізничному тарифі вагонна складова, тобто кошти, які ідуть власнику вагона, майже удвічі вища, ніж в Україні. Там вона становить 40%, а в нас - 23%.

"А з урахуванням дешевших кредитів, термін окупності вантажного вагона у РФ становить 7-8 років, а вітчизняних - 20-22 роки. Тому тільки "Укрзалізниця" вимушена купувати вітчизняні вагони, щоб мати можливість забезпечувати безперебійні вантажні перевезення", - розповідає експерт.

Окрім того, здебільшого саме приватні компанії надають на залізниці експедиторські послуги - тобто послуги організації перевезення вантажу залізницею: починаючи від замовлення вагона та закінчуючи наглядом за доставкою вантажу.

Лідер тут - компанія "Інтертранс", що колись була частиною "Укрзалізниці", а тепер контролюється БЮТівцем Миколою Ковзелем, якого називають "залізничним генералом".

Приватні автоперевізники на державних дорогах

В автомобільній сфері розподіл ринку між державою та приватними компаніями спостерігається на зразок того, що склався в залізничній сфері. Так, автомобільні дороги, мости та інша інфраструктура у нас поки що залишається виключно державною. Влада досі не змогла законодавчо врегулювати концесію транспортних об'єктів, тобто передачу їх у тимчасову власність для стимулювання приватних інвестицій. Автовокзали також залишаються де-юре державними або комунальними: ініціативи про їх приватизацію почали звучати лише нещодавно: 7 жовтня 2010 року про такі плани заявила прес-служба Міністерства інфраструктури.

Водночас автомобільні перевізники в Україні є здебільшого приватними. Зокрема це стосується вантажних перевезень. Адже пасажирські маршрути часто обслуговуються комунальними підприємствами. Проте жоден автобусний парк в Україні не займає хоч відчутної ринкової ніші.

Так, один із найвідоміших пасажирських перевізників - компанія "Автолюкс" - обслуговує лише 19 рейсів. Тоді як загалом у державі 1367 маршрутів, на яких здійснюється 3300 рейсів.

Серед вантажників також суттєву частку становлять невеликі компанії та приватні підприємства, пояснює голова асоціації перевізників Київської області Валерій Черненко.

Так, найвідоміші великі компанії, що займаються міжнародними перевезеннями - "Лаа транс", "Рапід", "Камазтранссервіс" - експлуатують 200-450 вантажних автомобілів, зазначає він. Водночас загалом на ринку тільки міжнародних вантажних перевезень працюють приблизно 30 тис. автомобілів.

[page]

Серед внутрішніх вантажних операторів слід відзначити компанію  "Укрбудтранс" депутата-регіонала Ігоря Шкірі, що оперує майже 200 будівельних вантажних машин, і вже згаданий "Інтертранс" Миколи Ковзеля.

Цікаво, що великі перевізники скаржаться на дрібних.

Валерій Черненко, голова асоціації перевізників Київської області

погляд

Усі перевізники повинні працювати в однакових умовах. А якщо він на єдиному податку і платить свої 200 гривень, і водночас у нього 10 вантажівок – то як із ним конкурувати? Деякі великі перевізники уже не витримали кризи. "BM Trans" уже фактично немає: у неї залишилася десята частина її парку, решту забрали лізингові компанії, тощо

Приватний флот, державні морпорти

Україна отримала у спадок від колишнього Радянського Союзу велику кількість портів і декілька торгівельних флотів і пароплавств.

Проте старі кораблі протягом 90-х років повикуповували дрібні компанії, які тепер переважно працюють в українських портах, причому частина з них - навіть не під українським прапором.

Цілісна структура залишилася тільки в "Укррічфлоту", що тепер належить депутату від БЮТ Костянтину Жеваго і використовується переважно для перевезення металургійної сировини з підконтрольних йому видобувних підприємств у Полтавській області на заводи на Дунаї.

Протягом останніх років майже зрівнявся з ним за обсягами перевезень вантажний флот відомого зернотрейдера - компанії "Нібулон", що належить Олексієві Вадатурському. Цей флот створили після того, як українські аграрії суттєво наростили урожайність, і зерновики постали перед проблемою, що вивезти продукцію на експорт дуже складно.

"Нібулон" любить наголошувати, що її флот - дуже сучасний, адже закуповувався протягом 2008-2009 року, на відміну від реліктових пострадянських суден.

"Якщо раніше, наприклад, на Дніпрі працювали кілька компаній, то зараз залишилися 2 основні: "Укррічфлот" і "Нібулон", - розповідає колишній міністр транспорту та зв'язку Костянтин Єфименко.

Що ж до інфраструктури, то всі 18 морських торгівельних портів, згідно з Кодексом торгового мореплавства, закріплені за державою. Найпотужнішими є Одеський порт "Південний" та Іллічівський, які охоплюють 60% усієї вантажопереробки.

І є ще 11 річкових портів, у які пустили приватних акціонерів. 5 із цих портів - Запорізький, Херсонський, Миколаївський, Дніпропетровський і Чернігівський - входять до складу "Укррічфлоту" Костянтина Жеваго.

Приват зайняв півнеба

В авіаційних перевезеннях інфраструктура також переважно залишається у державній або комунальній власності. Приватними протягом останніх років стали з великих аеропортів тільки "Харків", узятий в оренду компанією "Нью системс АМ" Олександра Ярославського, "Київ", що на такий самий термін орендований фірмою "Майстер-Авіа" (за неофіційною інформацією контролюється Василем Хмельницьким), "Дніпропетровськ", контрольований "Дніпроавіа" Ігоря Коломойського, та "Маріуполь", що належить ММК ім. Ілліча.

"Бориспіль", "Запоріжжя" і "Львів" - державні. Решта - комунальні: у формі класичного КП або корпоратизовані, але на 100% залишені у держвласності.

Водночас серед великих українських авіакомпаній залишилася тільки одна, контрольний пакет якої є у держвласності: це "Міжнародні авіалінії України".

Інші великі вітчизняні перевізники, що покривають усі касові внутрішні та більшість зовнішніх маршрутів, належать Ігорю Коломойському. Зокрема, це "АероСвіт", "Донбасаеро", "Дніпроавіа" та "Роза Вітрів".

Якщо оцінити їх частки на ринку за результатами їхньої діяльності 2009 року, підрахованими Держкомстатом, то вийде, що група "Приват" контролює 60% ринку авіаперевезень.

Крім того, в Україні базуються кілька дочірніх підприємств іноземних компаній, серед яких найвідоміші - WizzAir та UTAir.

Ще варто згадати, що спеціалізована транспортна та транзитна інфраструктура - нафто-, газо-, продукто- та аміакопроводи, а також лінії електропередач також залишаються у власності держави.

Також дізнайтесь, як модернізують "Укрзалізницю", скільки та за що платять пасажири поїздів в Україні та світі, а також читайте інші матеріали про транспорт.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!