Жертви науки: вчені, що загинули від власних дослідів (фото)

На які тільки жертви не йдуть вчені заради сенсаційних відкриттів. Медики заражають себе небезпечними вірусами, хіміки куштують винайдені ними отрути на смак, а фізики буквально голими руками риються в радіоактивних речовинах.

Ми відібрали історії найрадикальніших вчених, які пожертвували науці свої життя.

Карл Шеєле: скуштував синильної кислоти

Шведський хімік-фармацевт XVIII століття Карл Шеєле уславився тим, що вперше отримав хлор і гліцерин, а також відкрив безліч інших речовин, зокрема молочну, щавлеву і синильну кислоту.

Шеєле дуже любив проводити хімічні експерименти, його руки були постійно поїдені лугами й обпалені кислотами. Нові речовини він із задоволенням вдихав і навіть пробував на смак. Втім, тодішні вчені у будь-якому випадку були зобов'язані вказувати смак речовини в її описі.

• ЧИТАЙТЕ: Знамениті наукові ошуканства

Якось 44-річний Шеєле проводив експерименти із відкритою ним же синильною кислотою. На ранок його знайшли мертвим. Хімік залишив після себе запис про те, що запахом синильна кислота нагадує гіркий мигдаль. Цікаво, що лише за два дні до своєї смерті бідолаха Шеєле одружився.

Георг Ріхман: експериментував із блискавкою

Товариш Михайла Ломоносова фізик Георг Ріхман експериментував із електрикою. Сама імператриця Єлизавета Петрівна просила його показувати свої ефектні досліди в спеціальній кімнаті в її палаці.

На даху будинку Ріхмана було встановлено залізний шест, від якого в квартиру йшов дріт, поєднаний з вимірниками. За допомогою такого приладу фізик і проводив досліди.

Одного чудового вечора Ріхман проводив черговий експеримент під час грози. Раптово від приладу відлетіла кульова блискавка завбільшки з кулак - ймовірно, вона залетіла через прочинені двері і була притягнута незаземленим дротом - і з оглушливим хлопком вдарила вченого по лобі. Ріхман впав замертво.

• ЧИТАЙТЕ: Загадки мумій

Свідком цього став художник, якого було запрошено спеціально, щоб замалювати іскри під час досліду. Але в результаті він намалював гравюру, що зображала загибель Ріхмана.

Після загибелі Ріхмана в Росії тимчасово заборонили дослідження електрики.

Вільям Старк: харчувався сиром

Молодий англійський лікар Вільям Старк, що жив у XVIII столітті й досліджував цингу, випробував на собі 24 дієти. Він намагався довести, що суворий раціон із кількох продуктів не менш корисний, ніж вишукана і різноманітна їжа.

Спершу дієтолог протягом 31 дня сидів на хлібі, воді й цукрі, що зробило його млявим і слабким. Тоді він став додавати до цього раціону по черзі оливкову олію, молоко, м'ясо, жир. За два місяці його ясна стали кровоточити. У той час ще не було відкрито вітамін С, і Старк навіть не подумав про цитрусові, які рятують від цинги. Замість цього він вирішив повністю виключити з раціону сіль.

Під час дослідів із харчуванням британський вчений педантично фіксував погоду на вулиці, своє самопочуття і вагу як їжі, що з'їдав, так і екскрементів.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шокуючі відкриття британських учених

Потім Старк вирішив жити виключно на медових пудингах. Потім перейшов на фрукти та овочі. Остаточно його доконала дієта з чеширського сиру - вчений помер у віці 29 років.

Пілатр де Розьє: випробовував повітряну кулю

Винахідники повітряної кулі брати Монгольф'є спочатку запускали або порожні кошики, або з баранами і качками. Першою людиною, яка зважилася піднятися в небо на повітряній кулі, став фізик Пілатр де Розьє, гарячий прихильник експериментів братів.

Це сталося 21 листопада 1783. Де Розьє і маркіз д'Арланд переконали короля Франції Людовіка XVI в тому, що першими людьми в небі мають стати аристократи, й урочисто зайшли в повітряну кулю. Вони піднялися в Булонському лісі, пролетіли близько дев'яти кілометрів і успішно приземлилися на околиці Парижа.

Проте де Розьє не схотів зупинятися на досягнутому. 15 червня 1785 французький учений спробував потрапити на повітряній кулі до Англії, перелетівши Ла-Манш. Але на висоті 500 метрів куля зайнялася, впала на землю, і де Розьє розбився насмерть.

Олександр Богданов: переливав кров

З 1924 року російський фізіолог, а за сумісництвом філософ, письменник і революціонер, Олександр Богданов почав проводити на собі досліди з переливання крові.

Після 11 трансфузій він оголосив, що перестав лисіти і поліпшив зір. Незабаром за пропозицією Сталіна він створив і очолив перший у світі Інститут переливання крові.

Інститут крові більше нагадував якийсь езотеричний храм. Богданов вважав, що переливання зв'яже узами кровної спорідненості все прогресивне людство й одночасно забезпечить "вічну молодість".

• ЧИТАЙТЕ: Топ-10 теорій змов

"Оптимальна пара при переливанні крові - старий і юнак. З одного боку, старий разом із молодою кров'ю дістане "імунітети" - здатність протистояти різним зараженням. З іншого боку, молодий організм теж не повинен постраждати: молодість впорається з матеріалом послабленої, погіршеної крові", - вважав Богданов.

12-е переливання стало для Богданова останнім. В якості донора він взяв студента, який хворів на туберкульоз і переніс малярію. Вже через три години після процедури у вченого почалася тяжка трансфузійна реакція. Він помер через два тижні. Радше за все, Богданова убило розбіжність резус-факторів, про існування яких тоді не знали.

Марія Кюрі: носила талісман з радієм

Марія Склодовська-Кюрі, перша жінка-професор Сорбонни та володарка Нобелівських премій із фізики та хімії одночасно, разом зі своїм чоловіком П'єром переробляла уранову руду, відкривши радій і полоній.

Від постійного контакту з радіоактивними зразками руки Марії та П'єра Кюрі були вкриті виразками. Марія не лише не вживала жодних запобіжних заходів під час ескперіментов, але навіть носила на грудях ампулу з радієм як талісман.

В результаті Марія Кюрі померла від лейкемії. Її чоловік уникнув цієї долі лише тому, що загинув ще раніше, послизнувшись на вулиці й догодивши головою під колесо воза.

Луїс Злотін: запустив атомну реакцію

У 1946 році молодий канадський фізик Луїс Злотін працював у США над таємним "Манхеттенським проектом", метою якого було створення атомної бомби.

Під час експерименту, який став фатальним, Злотін запускав ланцюгову реакцію, зближуючи дві плутонієві півсфери. Але в нього випадково зіскочила викрутка, і він упустив півсферу. Інші семеро вчених, які були присутні в приміщенні, побачили блакитне сяйво і відчули теплову хвилю.

• ЧИТАЙТЕ:Топ-10 теорій змов

Злотін відчув кислий смак у роті й сильне печіння в руці. Опинившись ззовні будівлі, він виблював. "Думаю, мені кінець", - сказав Злотін у лікарні.

Фізик отримав дозу радіації в 21 зіверт - так, ніби він перебував у 1,5 км від епіцентру вибуху атомної бомби. Через десять днів він помер. Троє з семи вчених, присутніх при інциденті, померли через пару років.

Ядро, з яким працював Злотін, було прозвано "демоном", адже за рік до цього за схожих обставин від радіації загинув фізик Гаррі Дагліян.

Багатостраждальний сер Гемфрі Деві

А ось історія про вченого XIX століття, який вижив, незважаючи на всі свої небезпечні експерименти. Але й постраждав від них чимало.

Сер Гемфрі Деві почав свою кар'єру як помічник аптекаря і був незабаром звільнений за те, що влаштовував забагато вибухів. Це, однак, не завадило йому вже в 23 роки стати професором хімії.

Деві, крім інших заслуг, відомий тим, що випробував на собі звеселяючий газ. Якось розбивши колбу з монооксидом діазоту, він почав судорожно сміятися і таким чином виявив п'янку дію цієї речовини. Серед молодих аристократів стало модним відвідувати лабораторію Деві, щоб подихати звеселяючим газом, сп'яніти, вибухнути безпричинним сміхом і заснути в безглуздій позі.

Під час іншого експерименту Деві вдихнув метан, який паралізував його тіло, та знепритомнів. Хіміка врятував лаборант, котрий вчасно закрив кран. Але після цього Деві тяжко хворів. Щоправда, досліди з метаном дозволили британцеві винайти безпечну лампу для шахтарів, яка не вибухає від газу.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчених шокували пінгвіни-некрофіли

А проводячи досліди з металевим калієм, він влаштував вибух у лабораторії. Внаслідок цього експерименту Деві позбувся правого ока, а на його обличчі залишилися глибокі шрами.

Через постійні вибухи та отруєння Гемфрі Деві перетворився на інваліда і помер у віці 51 року після серії апоплексичних ударів.

Ніколае Миновічі: душив себе мотузкою

І наостанок історія з хепі-ендом про румунського лікаря Ніколае Миновічі, який 1904 року проводив експерименти з самозадушення. Робив він це не заради розваги, а щоб описати стан асфіксії.

Лежачи в ліжку, Миновічі протягом кількох секунд здавлював собі шийні судини. Очі вченого застилало пеленою, зір зникав. Серйозно придушити себе лікар, звичайно, не міг - він знепритомнів би й послабив хватку.

Тому Миновічі пішов далі. До стелі прилаштовували блок, через який було перекинуто шнур із петлею. Вчений просовував голову в зашморг, лягав на матрац і тягнув за кінець шнура. Обличчя його відразу наливалося кров'ю, потім синіло, перед очима пливли вогняні кола, шуміло у вухах.

Але це був лише початок. Звикнувши до стану легкого задушення, Миновічі приступив до прямого повішення, так що його тіло вільно висіло на мотузці. Поруч стояв асистент, який тягнув шнур і відміряв час. Найдовше лікарю вдалося провисіти протягом 26 секунд.

"Щойно ноги відірвалися від опори, повіки мої судорожно стиснулися... Я не міг зробити ані вдиху, ані видиху. У вухах пролунав якийсь свист, я вже не чув голосу асистента, - цитує вченого Глязер Гуго у своїй книзі "Драматична медицина". - Зрештою біль і брак повітря змусили мене зупинити дослід. Коли експеримент було закінчено, і я спустився вниз, із очей моїх бризнули сльози".

Після досліду вченому було боляче ковтати більше 10 днів. Безупинно мучила спрага, горло весь час пересихало. Слід від мотузки тримався тиждень.

Дізнавайтеся найцікавіші новини від news.tochka.net на Facebook та Twitter!

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!