Чому нарешті розвернуть "Одеса–Броди"?

Розворот у проектному напрямку української труби "Одеса-Броди" стає дедалі реальнішим із наближенням терміну запуску російського нафтопроводу БТС-2 (Балтійська трубопровідна система-2), наміченого на перший квартал 2012 року. Ця магістраль зробить неактуальним транспортування російської та казахської нафти у більшість чорноморських портів, особливо - українських. Тож уряд уже опрацьовує всі технічні нюанси запуску стратегічного українського трубопроводу.

І це ще добре, що, незадовго до запуску БТС-2, Олександр Лукашенко придумав неймовірний, здавалось би, проект закупівлі для своїх НПЗ венесуельської нафти, яка забезпечила мінімальну фінансову рентабельність "розвороту" українського трубопроводу.

Якби не Мінськ, Київ міг би так і залишитися з порожньою трубою. Адже росіяни цього року залишили "Одеса-Броди" майже порожнім. А інші потенційні замовники прокачки нафти від Одеси до Бродів ніколи не давали гарантій постійного завантаження труб, які надав Олександр Лукашенко. Європейські споживачі ще тривалий час могли б очікувати відповідної кон'юнктури, щоб добудовувати трубу до Плоцька. А західноукраїнські НПЗ продовжують опускатися в остаточний застій, і великі обсяги недешевої каспійської нафти їм не по кишені.

Так чи інакше, наприкінці листопада Міністерство палива та енергетики обіцяє провести пробне прокачування венесуельської нафти з чергового танкера об'ємом 80 тис. тонн у напрямку Мозирського нафтопереробного заводу, одночасно задіявши в реверсному режимі одну з двох гілок нафтопроводу "Дружба" на ділянці "Броди-Мозир ". Таку схему прокачування Інститут транспортування нафти відпрацював ще в 90-х роках на замовлення білоруського "Белнефтехима".

А вже з січня 2011 року білоруський уряд очікує повного переходу на трубопровідні поставки, зазначає тамтешній прем'єр-міністр Володимир Семашко. Він сподівається заощадити на трубопровідному транспортуванні, порівняно з нинішнім залізничним, близько $25-30 на тонні.

Дійсно, згідно з заявами Міністерства транспорту та зв'язку, вартість транспортування тонни нафти в цистернах територією України становить $65. Білорусь домагалася зниження їх до $36, обіцяючи в такому випадку підвищити обсяги прокачування до проектних 9 млн. тонн на рік. Однак схоже, що сторони зійшлися на трубопровідному прокачуванні, тариф на яке за маршрутом від Одеси до україно-білоруського кордону становить всього 36,7 грн. за тонну.

Білорусь опрацьовує й інші маршрути, домовляючись з Латвією про використання труби "Вентспілс-Полоцьк" для поставок нафти на інший свій завод - "Нафтан". Латвія згодна надати свою транспортну систему в повне розпорядження білорусів при виконанні певної умови - будівництва насосної станції. Також розглядається реверс північної гілки нафтопроводу "Дружба", що належить нафтопереробному комплексу Orlen Lietuva, власником якого є польський концерн PKN Orlen.

Для України розворот нафтопроводу означає втрату транзитних обсягів російської нафти, які йшли задіяними у схемі трубопроводами.

Перша втрата - це обсяги, що постачаються на Одеський нафтопереробний завод, який належить компанії "Лукойл". Минулого року вони становили 2 млн. тонн, враховуючи те, що протягом перших півроку сировина на завод поставлялася Придніпровською системою трубопроводів, а потім "Укртранснафта", контрольована групою "Приват", спрямувала "придніпровку" в реверсному напрямку, щоб поставляти азербайджанську нафту на Кременчуцький НПЗ. Тож "Лукойлу" довелося качати нафту через "Одеса-Броди". Через цей довший маршрут завод балансує на межі рентабельності й протягом останнього часу суттєво знизив обсяги переробки. Тож втрата лукойлівської нафти буде не особливо значною.

Заступник директора Одеського НПЗ із персоналу Віктор Кормільцев скаржиться, що "Укртранснафта" не попереджала його підприємство про плановану зміну напрямку роботи трубопроводу і про те, що НПЗ може залишитися зовсім без нафти.

Втім, за словами енергетичного експерта Богдана Соколовського, це підприємство отримує зараз значну частину нафти не по трубах, а через Одеський порт, куди вона потрапляє Чорним морем з одного з російських портів. "Там дуже складна схема постачання. Вони дивляться на те, який танкер відходить із російського порту, скільки нафти йде трубопроводом, і вирішують, яку кількість звідки отримувати", - пояснив пан Соколовський.

Тобто, Одеський НПЗ у 2011 році фактично продовжить працювати майже в тих самих умовах, в яких знаходиться в 2010-му: у досить незручних, але не критичних.

Для України розворот нафтопроводу означає втрату транзитних обсягів російської нафти, які йшли задіяними у схемі трубопроводами

До того ж із кінця жовтня до квітня Одеський НПЗ зупиняється на плановий ремонт, що раніше планувався на початок 2011 року. Завод пояснює це "несприятливою ринковою ситуацією".

Друга втрата - це обсяги, які компанія "ТНК-ВР" транспортує нафтопроводом "Одеса-Броди". 2009 року вони становили 9,5 млн. тонн, тобто приблизно той же об'єм, який планує транспортувати Білорусь. Але протягом нинішнього року компанія навряд чи прокачає аналогічні обсяги.

Сергій Скрипка, гендиректор оператора добудови "Одеса-Броди" до Плоцька підприємства "Сарматія", вважає, що саме недопрокачка нафти нині й може бути причиною для розриву контракту з "ТНК-ВР" і "розвороту" нафтопроводу.

Справді, офіційна статистика "Укртранснафти" свідчить, що протягом двох місяців цього року - червня та вересня - компанія взагалі не замовляла транзиту, а інших місяців качала менше, ніж завжди.

Третя втрата - можливе незначне зменшення обсягів прокачування нафти по "Дружбі" в напрямку Західної Європи, через те що одна з його ниток переводиться в реверс. Минулого року в тому напрямку пішло близько 16 млн. тонн нафти - такі дані отримуємо, якщо від загального обсягу прокачування по "Дружбі" відняти 9 млн. тонн, що належать "ТНК-ВР", які качалися тільки до Бродів, і ще близько півмільйона тонн, прокачаних протягом другого півріччя для Одеського НПЗ.

[page]

Пропускна здатність однієї нитки становить 14,5 млн. тонн. Тобто на 1,5 млн. Західна Європа, вочевидь, "збідніє".

Однак, за словами Соколовського, усі ці втрати не будуть для російської сторони несподіваними. Також він сумнівається у дійсності заяв "Транснафти" про те, що українська сторона не попередила її про свої плани.

"Транснафта" не могла не знати, не готуватися до такого відключення. Вона ж уже не зацікавлена в реверсі "Одеса-Броди". Економічної доцільності там не було й раніше, а політична зникає з запуском "БТС-2". Тому, я важаю, українській стороні нічого було приховувати, і вона по-партнерськи попередила росіян про свої наміри", - припускає Соколовський.

Теоретично, фахівці припускають роботу "Одеса-Броди" і в двох напрямках: почергово качаючи то венесуельську нафту на північ, то російську - на південь. Однак це призведе до подорожчання транзиту, зазначає Соколовський.

Навіть якщо нафтопровід "Одеса–Броди" працюватиме лише в одному режимі – з півдня на північ – то й тут здобутки України перекривають її збитки

"Якщо транспортувати різні сорти нафти у двох напрямках зі збереженням якості - то між кожною зміною напрямку потрібно, як мінімум, 5 днів холостого ходу, потрібно закачувати технологічну нафту в резервуари тощо. Тож, за умови однакових обсягів прокачування у двох напрямках, вартість транзиту збільшується удвічі", - пояснює експерт.

Та навіть якщо нафтопровід "Одеса-Броди" працюватиме лише в одному режимі - з півдня на північ - то й тут здобутки України перекривають її збитки.

Перший здобуток - кошти від транзиту 9 млн. тонн венесуельської нафти до Білорусі щороку, постачання яких венесуельський президент Уго Чавес гарантував Білорусі під час останнього візиту. Втім, за оцінками першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, реальні обсяги транзиту венесуельської нафти через територію України можуть становити 4-5 млн. тонн, а ще 3-4 млн. тонн венесуельської нафти піде до Білорусі через Прибалтику.

Другий здобуток - більш реалістичним стає проект добудови "Одеса-Броди" до Плоцька й прокачки у тому напрямку ще кількох мільйонів тонн нафти. Пан Скрипка нагадує: "Реалізація будівництва "Броди-Плоцьк" запланована на 2011 рік. Робота з підготовки техніко-економічного обґрунтування триває повним ходом. До 10 грудня вже має бути готове ТЕО проекту".

Третій здобуток - можливість збільшення постачань каспійської нафти до України. Віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв пообіцяв на жовтневій зустрічі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим домовитися про це. Вочевидь, йдеться про постачання на західноукраїнські НПЗ - НПК "Галичина" та "Нафтохімік Прикарпаття", оскільки саме вони розташовані на маршруті "Одеса-Броди".

"Будь-які розмови про постачання якоїсь нафти на наші заводи мають розглядатися одночасно з рішенням про скасування заборони на випуск із 2011 року високосірчистого палива. Без цього ми змушені будемо зупинитися, і не зможемо модернізуватися. Якщо ця ініціатива надходить від уряду - то, напевно, він пам'ятає й про проблему стандартів", - зазначив директор із виробництва НПК "Галичина" Мирон Огар.

Четвертий здобуток - можливість качати азербайджанську нафту по звільненій гілці "Дружби" ще й у напрямку Західної Європи - туди, куди раніше надходила російська сировина. "У нас є резерв пропускної спроможності у напрямку Ужгорода", - стверджує голова Київського міжнародного енергетичного клубу "Q-club" Олександр Тодійчук. А оскільки трубопровідні поставки у будь-якому разі дешевші за інші, то досить імовірна зацікавленість словацьких, чеських та угорських НПЗ, так само за умови браку російської, в азербайджанській нафті.

У результаті, обидва українські нафтопроводи, що діяли раніше з півночі на південь - Придніпровський та "Одеса-Броди" - незабаром почнуть працювати у зворотному напрямку. І це свідчить не лише про зміну формату роботи ринку нафти, а й про деякі геополітичні "тектонічні зрушення".

Схема системи магістральних нафтопроводів України

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!