Молот відьом: інквізиція в Європі та Росії (фото)

Щотижнева рубрика news.tochka.net "Цікава наука" цієї п'ятниці проведе невеликий екскурс в історію релігії та розповість про відьом і спалювання їх на багатті.

Інквізиція асоціюється головним чином із католицькою церквою та кривавим іспанцем Торквемадою. Але не всі пам'ятають, як за богохульство спалювали і православні, і протестанти.

Тортури інквізиції

З єретиками боролися ще з перших століть християнства, але довгий час найстрашнішим покаранням було відлучення від Церкви. З XIII століття єретиків і відьом починають масово спалювати на вогнищах.

"Мета інквізиції - знищення єресі. Та єресь не може бути знищена без знищення єретиків, - пише Бернар Гі в "Керівництві інквізитора". - Це може бути досягнуто у два способи: навернення їх у справжню католицьку віру або перетворення їхньої плоті на попіл".

Більшість трибуналів були політичними - вже силою того, що повнота влади належала церкві, й жоден із государів середньовічної Європи не міг посперечатися з Папою Римським. Таким чином були спалені Жанна Д'Арк нібито за зносини з дияволом, а насправді - за роль у війні проти Англії, Джордано Бруно - за віру в нескінченність всесвіту, Ян Гус - за проповіді проти Римської церкви. Інквізиція також розправлялася з євреями і протестантами.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жертви моди: як заради краси калічили тіло

Першими інквізиційними судами керували домініканці - послідовниками Домініка Гусмана. У народі домініканців стали називати "доміні канес", що на латині означає "пси господні", і це прізвисько полюбилося самому ордену: вони уявляли себе собаками, що відганяють вовків від Ісусового стада.

Переслідування відьом і чаклунів проводилися інквізицією з винятковою жорстокістю.

"Я бачив, як кати розчавлюють струнке людське тіло, розхитують його в усіх суглобах, змушують очі вилізати з орбіт, висмикують стопи з гомілок, плечі з лопаток, підіймають людину в повітря, дроблять кістки, колять голками, палять сіркою, поливають олією", - так описує тортури на початку XVII століття сучасник пастор Мейфарт.

Формально церква не карала єретиків. Єретика оголошували позбавленим заступництва церкви і "відпускали на волю" зі словами "хай буде покараний по заслугах". Після цього обвинувачений віддавався в руки світської влади, в юрисдикцію якої входила страта.

Церковники закликали владу до милосердя, як визнавали самі інквізитори - аби не здавалося, що інквізиція згодна на пролиття крові. Однак церква пильно стежила, щоб її вирок не був сприйнятий світською владою неправильно, і єретика гарантовано б відправили на вогнище. При цьому спалення живцем було найбажанішою стратою саме завдяки тому, що "не проливалося крові".

Суккуби та інкуби

У 1486 році було опубліковано найвідомішу працю про відьом під назвою Malleus Malificarum, або "Молот відьом", написаний інквізиторами Генріхом Крамером і Яковом Шпренгером. Опус, в якому описувалася важливість усвідомлення мерзоти чаклунства і покрокова інструкція судового процесу над відьмою, став настільною книгою для інквізиторів усіх часів.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наркотики до заборони: героїн від кашлю і кола з коки

"Немає дива в тому, що єрессю відьомською більше опоганені жінки, ніж чоловіки", - сказано у "Молоті відьом".

У чаклунстві частіше звинувачували жінок, тому що вважалося, що жінки хітливі і легше піддаються впливу диявола.

Перша відьма, спалена в 1275 році в Тулузі, звинувачувалася в плотському зв'язку з дияволом. В середні віки люди вірили в інкубів і суккубів - хтивих демонів у чоловічому чи жіночому образі, що приходять під час сну і гвалтують своїх жертв. Зносини чоловіка з таким демоном прирівнювалися до мужолозтва - не мало значення, інкубом або суккубом, оскільки за кожною личиною ховався диявол.

Переслідування євреїв

Найбільший розвиток інквізиція отримала в Іспанії, густо заселеній євреями і маврами, що сприяло ксенофобії та релігійного фанатизму. Євреїв стали силою хрестити, але й після навернення до християнства їх постійно підозрювали у таємній прихильності юдейській вірі.

Приводом для переслідування могли служити навіть спокусливі запахи з кухні. Наприкінці XV століття іспанських євреїв-сефардів обчислювали по тому, що вони дотримувалися шаббату, святої суботи, заздалегідь готуючи особливу страву, чолнт.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справжні зомбі

У книзі "Крапля меду. Рецепти і долі таємних євреїв в Іспанії", яку цитує у своїй статті для "Коммерсанта" кулінарний експерт Єлена Чкалова, розповідається, як єврейка Беатріс Нунез варила страву з ягнячих шлунків, яєць і нуту. Її взяли навесні 1485 за доносом служниці, катували, визнали єретичкою і спалили на вогнищі. Рецепт страви дійшов до нас у протоколах допиту.

"Марія Гонзалес у п'ятницю для суботи любила готувати запіканку з баклажан, яєць, сиру і пряних трав. Її заарештували в 1510-м за доносом сусідки, яка пронюхала "диявольський" аромат, що сочився з кухні. Марію засудили до довічного ув'язнення з конфіскацією майна", - пише Чкалова.

Голокост у Бамберзі та Вюрцбурзі

У XVII столітті два німецькі містечка отримали славу центрів полювання на відьом. У 1625-30 роках відбулася низка гучних процесів у Бамберзі. Правив містом Готфрід Йоганн Георг II Фухс фон Дорнхайм, який отримав прізвисько "відьомський єпископ".

За п'ять років у Бамберзі було спалено близько 600 осіб, зокрема знатних людей. Серед відьом, які загинули у вогні багаття, були десятки маленьких дівчаток від семи років.

Фон Дорнхайм створив спеціальну в'язницю для відьом, де тих катували. Процеси відбувалися так швидко, що підсудних допитували скопом по десятеро осіб і записували не за іменами, а за номерами: №1, №2...

"Вони всі зізналися, що їх понад 1200 осіб, пов'язаних між собою служінням дияволові, і коли б їхнє чаклунство і диявольське мистецтво не було викрито, то вони зробили б, аби протягом чотирьох років у всій країні загинув весь хліб і все вино, щоби люди від голоду з'їдали б одне одного, - писали джерела. - Інші зізнавалися, що вони виробляли такі сильні бурі, що дерева з коренем виривалися і великі будівлі обрушувалися і що вони хотіли викликати ще сильніші бурі, щоб обрушити Бамберзьку вежу".

Кожного, хто виявляв співчуття до жертв, заарештовували. До таких потрапив віце-канцлер округу доктор Георг Хаан, який намагався зупинити процеси над відьмами, але й сам був засуджений, його спалили на багатті разом із дружиною та донькою.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Німеччині реабілітували страчених відьом

Паралельно полювання на відьом розгорнулася в сусідньому Вюрцбурзі. Кількість жертв досягла 900 людей, при цьому близько 40% страчених за чаклунство були чоловіки, у той час як зазвичай переважну більшість становили жінки. Серед чаклунів було багато священиків, "що зрадили святу церкву і вступили у змову з дияволом".

Близько 300 спалених заживо - хлопчики і дівчатка від дев'яти років. У списку страчених значиться 19-річна Гобель Бабелін, "найгарніша дівчина в місті".

Протестантський фанатизм

У 17 столітті інквізиція зайнялася протестантами, послідовниками Мартіна Лютера. Але протестанти виступали не лише жертвами, а й катами.

Першою жертвою протестантського фанатизму вважається іспанський лікар і філософ Мігель Сервет, що відкрив мале коло кровообігу. Його ворогом був Жан Кальвін, засновник кальвінізму. Книга Сервета "Відновлення християнства", в якій він закликав повернутися до витоків Біблії, спростовував догмат про Трійцю і ратував за хрещення у свідомому віці, була визнана єретичною.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загадки мумій

Сервет утік від інквізиції. Але в Женеві йому не пощастило зайти до церкви, де в цей момент читав проповідь сам Кальвін. Він-то й упізнав втікача і покликав варту. Холодним жовтневим ранком 1553 року для 42-річного Сервета приготували багаття. Полін було мало, погода була вогкою, і вченому довелося горіти повільно і болісно.

Найгучніший протестантський процес над відьмами (Salem's Lot) пройшов 1692 року в Салемі, штат Массачусетс. Раптово в одного пастора захворіли дев'ятирічна дочка і 12-річна племінниця. Їхній лікар вирішив, що хворобу спричинив вплив відьми. Першими були заарештовані служниця-рабиня, жебрачка і самотня вдова. Хворі дівчата стверджували, що під час нападів бачили цих жінок.

Потім коло підозрюваних стало розростатися в геометричній прогресії. За звинуваченнями в чаклунстві були кинуті за грати 150 осіб, наймолодшою з яких була чотирирічна дівчинка. 19 людей було повішено. До одного підозрюваного, 80-річного фермера, застосували особливо жорстокі тортури - на його груди поклали важке каміння, щоб видавити визнання. Старий помер два дні по тому.

Процес закінчився, коли один із пасторів визнав, що видіння не можуть бути підставою для обвинувачення. Завдяки цьому були відпущені 28 підозрюваних, що лишилися. Але остаточно вироки "відьмам" були визнані незаконними лише в середині ХХ століття.

Багаття російської інквізиції

Полювання на відьом і багаття інквізиції часто зустрічаються серед аргументів православних на користь помилковості католицької віри. Однак жорстокі вироки за богохульство були характерні для історії православ'я в Київській Русі та Московської імперії.

Літопис XII століття "Слово про злих духів", складений митрополитом Кирилом, наголошує на необхідності покарання відьом і чаклунів церковним судом. Там йдеться про те, що в 1024 році в суздальській землі були схоплені волхви і "лихі баби" і віддані смерті через спалення. Їх звинуватили в тому, що вони - винуватці неврожаю, пише Єфим Грекулов у книзі "Православна інквізиція в Росії".

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жертви науки: вчені, які загинули від своїх дослідів

У 1227 році в Новгороді після допитів і тортур спалили чотирьох "волхвів". Страта відбувалася на архієрейському дворі за наполяганням новгородського архієпископа Антонія.

Спалення заживо в Росії відрізнялося від подібної кари в Європі. Якщо на Заході відьом спалювали "на свіжому повітрі", то в Московській державі практикувалося "спалення в зрубі": з колод споруджували щось на зразок колодязя, і туди опускали засудженого до страти, а потім зруб підпалювали. Таким чином агонію страждальця не було видно публіці.

"Тих, хто порушує будь-які сумніви щодо віри, поміщають у невеликі дерев'яні будиночки і спалюють живими, а ті визирають звідти", - пише Рейтенфельс, який жив у Росії в 1671-1673 роках.

"Чоловік і дружина були спалені в Москві, в маленькому будиночку, який навмисне для того підпалили. Провина їхня лишилася таємницею, але ймовірно, що вони були покарані за якусь релігійну істину, хоча священики та ченці запевнили народ, що ці люди були злі й затяті єретики", - писав англійський посланник Флетчер, який прожив у Москві в XVI столітті протиягом півроку.

Також відьом "випробовували водою", або просто топили. Якщо відьма тонула, її визнавали невинною. Вважалося, що вода не приймає тих, хто відрікся від християнства, адже воно приймається хрещенням святою водою. Так, у 1709 році українські селяни і шляхтичі випробовували водою шляхтянку Яворську: її роздягли догола, зв'язали навхрест і спустили у воду.

• ДИВІТЬСЯ ФОТО: Відьми влаштували шабаш у центрі Києва

На початку XVI століття в Москві пройшли масові страти "жидовствуючих" - секти, що заперечувала божественну природу Ісуса Христа. Перших єретиків просто провезли на конях містом підпаливши ковпаки прямо на їхніх головах, але через кілька років вже десятки "жидовствуючих" були спалені в зрубах.

У 1569 році були спалені теслі Неупокой, Данила та Михайло за те, що їли в піст телятину. За Бориса Годунова такого собі Смирного облили нафтою і підпалили за те, що він "обусурманився".

Земський собор 1649 року підтвердив спалення як покарання за богохульство: "Буде хто покладати хулу на Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або на народившу Його Пречисту Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, або на чесний хрест, або на Святих Його угодників... того святенника викривши, стратити, спалити". Серед тих, хто підписав документ, був і майбутній патріарх Нікон.

Після церковної реформи Нікона 1650-60-х років, спрямованої на уніфікацію російських обрядів із грецькими (наприклад, саме з того часу росіяни стали хреститися трьома пальцями, а не двома), почалися гоніння на старообрядців - тобто тих, хто опирався реформі. Тисячі старовірів були спалені в зрубах. Лише на Великдень 1685 року такої страти зазнали 90 розкольників. Одного з лідерів старообрядців, протопопа Авакума відправили на заслання на 30 років, а потім спалили на багатті разом з одновірцями.

У 1711 році Петро I створив у Росії "Наказ інквізиторських справ" спеціально для розслідування справ про богохульство.

Після цього були спалені Федір Іванов, який порубав ікону; диякон Василь Єфімов, який влаштував підроблене диво; чиновник Яків Яров, - між іншим, предок Леніна - за знахарство; жінка Федосья - за чаклунство, перед стратою вона заявила, що оббрехала себе під тортурами; дві жінки - за те, що під час літургії виплюнули причастя; башкир Тойгільда Жуляков, який навернення із православ'я назад в іслам "і тим не лише в богомерзенний злочин упав, але, як пес, на своє блювотиння повернувся".

У 1738 році був спалений заживо капітан Возніцин, що перейшов у юдаїзм, разом зі своїм "спокусником" євреєм Борухом Лейбовим. Багаття розгорілося швидко, але вітер надимав вогонь, і засуджені вмирали близько 40 хвилин. На капітана донесла його дружина, яка зрештою отримала крім спадщини ще землі в нагороду від влади.

Останнє відоме спалення відбулося в 1780-і роки на Камчатці, де в дерев'яному зрубі спалили місцеву чаклунку.

Читайте дивовижні факти у розділі Цікава наука, а також дізнавайтеся новини відnews.tochka.net на Facebook та Twitter!

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!