Не всьому, що виходить із уст вченого, який сидить у заставленій пробірками і колбами лабораторії, можна вірити. Насправді наука сповнена фальсифікацій і підтасувань.
Ми вирішили розповісти про найцікавіші містифікації та обдурювання в біології, історії, палеонтології, хімії та програмуванні.
Ідіотозаври Гашека
Багато хто з вас від душі сміявся, читаючи, як однорічник Марек із книги про бравого солдата Швейка редагував зоологічний журнал. Вважається, що цю історію письменник Ярослав Гашек запозичив зі свого власного життя.
У 1909 році Гашек став співпрацювати з науково-популярним журналом "Світ звіржат" ("Світ тварин"), що його видавав власник псарні, а незабаром був підвищений до посади редактора. Крім платні він щодня отримував дві дволітрові діжки пива.
В журналі Гашек вів рубрику "Цікаві подробиці зі світу тварин". Спочатку редактор просто прикрашав кумедні випадки зі звірами. Але потім розійшовся і дав волю фантазії, благо аудиторія журналу складалася здебільшого з селян і простих любителів домашніх тварин.
Так, Гашек написав статтю про вплив музики на звірів, приправивши її цитатами з Декарта і Вольтера. У матеріалі він стверджує, що слон любить слухати грамофонні пластинки, а тигр - ненавидить.
Містифікатор починає вигадувати тварин, таких як доісторичний ідіотозавр, табу-табуран, що живе у Тихому океані, муха з шістнадцятьма крилами і домашні сріблясто-сірі вовкулаки.
- ДИВІТЬСЯ ФОТО: У Чечні знайшли "яйця динозаврів"
В "Пригодах бравого солдата Швейка" Гашек, лише трохи перебільшуючи, переказує, як вигадав знайдену в бурштині блоху інженера Куна, "яка була зовсім сліпа, бо жила на доісторичному кроті, який теж був сліпий, бо його прабаба парувалася, як я писав у статті, зі сліпим "мацаратом печерним" із Постоенської печери".
Як і в книзі, в реальному житті об статті Гашека почали ламати списи інші наукові журнали. Редактора викрили в недостовірності відомостей. В результаті власник "Світу тварин" звільнив Гашека.
Людина з Пілтдауна
Втім, у науці були й зухваліші обдурювання, ніж витівки Гашека у провінційному чеському журналі. Так, протягом 40 років вчені вірили, в те, що ланкою еволюції від мавпи до людини була "пілтдаунська людина".
Про "людину з Пілтдауна" як про сенсаційну знахідку заявив у 1912 році Чарльз Доусон. Череп нашого древнього предка нібито виявив робітник на півдні Великобританії. "Дослідження" останків показали, що істота була дуже схожою на людину, лишень об'єм мозку в нього був на третину менший, а щелепа нагадувала мавпячу.
- ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 шокуючих відкриттів британських вчених
Знахідка протягом десятиліть ніким не оскаржувалася, зокрема завдяки впливу расизму на науку - учених тішив той факт, що перших людей знайдено саме у "прогресивний Західній Європі". Людину з Пілтдауна охрестили першим британцем.
Лише в 1950-х учені довели, що череп "пілтдаунця" був насправді черепом середньовічної людини з прикріпленими до нього щелепою органгутана і зубами шимпанзе. Кістки були штучно зістарені, а мавпячі зуби оброблені напилком. Більш того, виявили, що це не перший обман Доусона - близько 40 примірників його археологічної колекції були підробками.
Копія черепа Пілтдаунської людини
Ще безславніша історія сталася з "людиною з Небраски", відкритою 1922 року Генрі Осборном, директором Американського музею історії природи. Спираючись на один-єдиний знайдений у штаті Небраска зуб, вчений вибудував цілу теорію, описавши зовнішній вигляд цього древнього предка людини, його звички і навіть опублікував малюнки цього персонажа в родинному колі.
Через п'ять років виявилося, що зуб "людини з Небраски" насправді належав свині. Правда, з боку Осборна, це був не свідомий обман, а самоомана.
Ссавець Ленін
Мабуть, найбільшу знущальну містифікацію втілив музикант Сергій Курьохін. Знамените інтерв'ю про Леніна-гриба вийшло на Ленінградському телебаченні в 1991 році.
Сиплячи цитатами, науковими термінами і псевдонауковими фактами і при цьому зберігаючи незворушний вигляд серйозного дослідника проблеми, Курьохін доводив, що Ленін не тільки вживав галюциногенні гриби, а й сам був грибом.
"Одного разу я натрапив на фразу з листа Леніна Плеханову. Фраза звучить так: "Вчора об'ївся грибів, відчував себе дивовижно". Розумієте в чому тут справа?" - розповідав Курьохін.
Він наводив такі аргументи, як схожість ленінського броньовика в розрізі з грибницею мухомора, а також, що ім'я Ленін, прочитане навпаки, - це "нінель", французька грибна страва.
Курьохін показує броньовик-грибницю
У колишньому СРСР знайшлося достатньо людей, які повірили в те, що Ленін - гриб, оскільки довіра до телебачення та газет ще не зникла. Багато хто телефонував і писав обурені листи в редакцію.
- ДИВІТЬСЯ ФОТО: Ленін із клешнею у Донецьку
"Реакція була дуже смішною. На наступний день старі більшовики прийшли до Галини Баринової, яка в обкомі партії завідувала ідеологією, і питають: "А правда, що Ленін - гриб?" - "Ні, неправда, авторитетом всієї нашої партії присягаюсь". - "Як же? А вчора по телевізору сказали", - згадує Сергій Шолохов, який проводив інтрев'ю з Курьохіним.
Більшовики, за його словами, заспокоїлися, коли їх запевнили, що "ссавець не може бути рослиною".
Вигаданий Луганськ
Торік користувач Живого Журналу харків'янин el-gerund опублікував псевдоісторичне дослідження, в якому доводив, що міста Луганська насправді не існує. Це була містифікація містифікації.
За його словами, в 1930 році Сталін зажадав посилити Донбас новим промисловим центром, але оскільки ресурсів бракувало, нарком праці Микола Угланов запропонував створити фіктивне місто. Місце для віртуального Луганська вибрали посеред степу, далеко від справжніх населених пунктів, щоб обман не викрили.
Автор стверджує, що ось так виглядає місце, яке на карті позначено як Луганськ
Вченим доручили нанести неіснуюче місто на карти, вигадати його історію, внести записи в енциклопедії та архіви. "Населяли" Луганськ чекістами і безпритульними, просто відмічаючи в їхніх документах неіснуюче місто як місце проживання. Під час Другої світової війни німці виявляли замість позначеного на картах міста голу степ, але їхні свідчення засекречувалися.
"Відомості про Луганськ були настільки мізерними й нудними, що мало хто хотів туди йти, ті ж, хто таки наважувався, стикалися з цілком звичайними для радянської транспортної системи труднощами і, врешті-решт, залишали свою затію, осідаючи в якому-небудь цілком реальному Лисичанську, Соледарі або Антрациті", - пише el-gerund.
У сучасну епоху "домовитися з Google, а потім і з Яндексом, про включення Луганська в сервіс онлайн-карт, мабуть, було не дуже складно", вважає автор.
- ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ-10 теорій змов
Мешканці "неіснуючого Луганська" сприйняли пост el-gerund цілком серйозно. "Товариші, прокиньтеся! Я живу недалеко від Луганська. І місто є, і його історія", - пише один коментатор. "І не соромно вам таку чуш писати, у мене в Луганську брат між іншим живе! А вам лікуватися треба", - обурюється третій. "Автора цієї х...і в луганську шахту вугілля видобувати на місяць", - не приховує своїх почуттів третій.
Втім, не всі луганчани були обурені містифікацією. "Все правда. Я щодня виходжу на вулицю і думаю: такого бути не може", - написав один із них.
Страшний і жахливий дігідрогена монооксид
Паніка, пов'язана з дігідрогена монооксидом, почалася в 1989 році, коли студенти Каліфорнійського університету в Санта-Крус розповсюдили листівки, які попереджали про забруднення води цією небезпечною речовиною.
Не всі люди такі обізнані в хімії, щоб упізнати в дігідрогені монооксиду звичайну формулу води H2O.
Жарт студентів виявилася настільки добрим, що його не втомлюються повторювати. В іншій листівці народ лякали: "Цей хімікат безбарвний, позбавлений смаку і не має запаху. Він вбиває безліч людей щороку. Незважаючи на ці небезпеки, хімікат активно і безкарно використовується в індустрії... Відпрацьований хімікат тоннами виливається в річки і моря".
Найганебніше, коли на цю "качку" ловляться політики. Так, у 2001 році Зелена партія Нової Зеландії вирішила підтримати заборону дігідрогена монооксиду на міжнародному рівні як небезпечного токсину. Примітно, що тоді їх висміяла новозеландська Національна партія, яка шістьма роками пізніше точно так само впіймалася на гачок.
Вільжюіфський список
Схожа історія сталася з харчовими барвниками та консервантами, тільки от істерія навколо них набагато масштабніша. У 1976 році у Франції з'явився так званий "Вільжюіфський список", складений анонімними авторами. Це перелік харчових добавок з кодом Е, розділених за ступенем небезпеки. При цьому автори списку віднесли дійсно шкідливі речовини до безпечних, а нешкідливі - навпаки, до канцерогенів.
Найнебезпечнішою речовиною у "Вільжюіфському списку" виявилася лимонна кислота (E330), яка міститься в будь-якому натуральному лимоні.
Приставка Е і номер присвоюються речовин лише для зручності класифікації, але багатьох людей лякає сам вигляд цього коду. Не всі усвідомлюють, що в зірваному з гілки яблуці є E334 (антиокислювач винна кислота), Е620 (підсилювач смаку глутамінова кислота), E440 (емульгатор пектин), E270 (консервант молочна кислота) і безліч інших.
Але страшилка продовжує успішно ходити по інтернету і навіть якось опинилася серед джерел однієї науково-популярної книги про рак. Перелякані жінки продовжують роздруковувати "Вільжюіфський список" і звіряти з ним продукти з супермаркету.
Одним з найстрашніших вони вважають глутамат натрію, який у великих кількостях міститься в цілком натуральних водоростях і клейковині. "Вплив глутамату натрію на дитину починається ще в утробі матері, саме в цей час шкода від нього максимальна", - пишуть на одному з батьківських форумів.
Скандальний Корчувальник
У наш вік комп'ютерних технологій для створення наукового обдурювання можна навіть не задіювати мозок. Для цього є програма SCIgen, яка генерує випадковий текст, що нагадує наукову статтю з графіками і примітками.
Кілька створених таким чином статей були успішно прийняті на кількох наукових конференціях і опубліковані.
Найвідоміша з них - перекладена російською мовою стаття "Корчувальник: алгоритм типової уніфікації точок доступу і надмірності". Переклад, до речі, теж був машинним, з деякими "людськими" правками.
Оцініть фрагмент статті: "Було проведено розгортання на мережі перекриття NSA планетарного масштабу для вивчення взаємно широкомасштабної поведінки вичерпних прототипів... Ефективний простір оптичного диска мобільних телефонів було розділено навпіл для кращої оцінки середньої латентності використаних комп'ютерів типу desktop".
Цей безглуздий текст відіслали у "Журнал наукових публікацій аспірантів і докторантів" співробітники газети "Троїцький варіант", щоб показати рівень рецензування в Росії. Як і очікувалося, "Корчувальник" був високо оцінений рецензентом і успішно опублікований.
Але найбільше наукових ошуканств пов'язано з плагіатом. Торік звільнився викритий у плагіаті міністр оборони Німеччини.
Дізнавайтеся найцікавіші новини від news.tochka.net на Facebook та Twitter!
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі