Як Чорновіл і Заєць з'єднували Київ і Львів живим ланцюгом злуки (фото)

22 роки тому у День Злуки 21 січня 1990 року в тоді ще радянській Україні відбулася безпрецедентна подія. Перший і поки що найбільший флешмоб в історії України - живий ланцюг від Києва до Львова.

Близько мільйона людей, узявшись за руки, вийшли на дорогу, щоб провести акцію, яка стала символом єдності України.

news.tochka.net поговорила з учасниками тих подій, які стояли в різних ланках ланцюга.

Про сльози, радість і сюрпризи першого живого ланцюга читайте з перших вуст.

Чорновіл під Львовом

Депутат Тарас Чорновіл стояв у живому ланцюгу під Львовом разом із батьком В'ячеславом Чорноволом:

"Після молебня у центрі Львова ми з батьком поїхали за місто по київській трасі і вже там теж стали в ланцюг.

Той день виявився холодним. Була якась морозна сирість. Я був одягнутий легко, тому добряче промерз. Проте ми на це не зважали. Грілися наче зсередини. В тому ланцюгу зовсім не знайомі між собою люди вітали одне одного. Я тоді дуже переживав. Думав, чи не відбулися якісь провокації на інших відрізках.

У Львові комуністичне начальство не наважилося заборонити акцію. Але як було там, далі, ми не знали. То була основна тема розмов у ланцюгу: а як же ж він пройшов у інших містах.

Потім, уже після акції, ми шукали пошту, зідзвонювалися, передавали інформацію, дізнавалися, хто де і як стояв, скільки людей було задіяно.

Центральне телебачення тоді навіть дещо показало, а Львівське телебачення висвітило акцію навіть дуже добре".

Клаксони з Харкова

Народний депутат Іван Заєць розповів, як 1990 року стояв у живому ланцюгу на 77 км траси Київ-Житомир:

"Були побоювання, що влада може заблокувати ланцюг на трасах, і думали провести акцію вздовж залізничних колій, адже залізничні шляхи тяжче заблокувати. Але все-таки зупинилися на варіанті вздовж автодоріг.

Я тоді очолював українознавчий клуб "Спадщина". Ми стояли поблизу сіл Ставище, Йосипівка. Автобусом виїхали з автостанції "Дачна" дуже рано. Коли їхали вбік Житомира, то бачили десятки машин із жовто-блакитними прапорами. Люди приходили звідусіль. Не тільки організовано приїздили автобусами, а й із навколишніх сіл приєднувались до нас.

Біля нас увесь час зупинялися машини. Водії з Луганська, Харкова, Дніпропетровська просили в нас жовто-блакитні прапорці. Я був вражений. Ця ідея була близька не лише киянам і львів'янам, вона перекинулася навіть далеко на схід України".

Комсомольці в ланцюзі

Депутат Верховної Ради перших трьох скликань Микола Поровський 1990 року стояв у живому ланцюгу поблизу села Кам'яний Майдан за 65 км від Житомира:

"Я тоді очолював Рівненську обласну організацію Народного Руху й відповідав за створення ланцюга на відрізку Рівне - Гоща - Корець - Новоград-Волинський.

Ми до акції готувалися заздалегідь - закуповували бензин у каністрах, підпільно шили жовто-блакитні прапорці, які тоді були під забороною.

Напередодні акції з магазинів Рівного раптово зникла вся блакитна й жовта тканина. Але нам усе ж удалося купити кілька рулонів. Люди вдома вручну й на машинках шили прапорці. Нашили їх аж 60 тисяч.

В ланцюгу стояли близько півтори години з 12.00 до 13.30. До нас навіть приєдналися якісь комсомольці з навколишніх сіл. Вони прийшли з червоним прапором і сказали, що виступають за незалежну радянську Україну. Попросилися до нас у ланцюг. Так і стояли поруч люди з червоним і жовто-блакитними прапорами".

Яворівський плакав

Один із засновників Народного Руху Володимир Яворівський поділився своїми враженнями про живий ланцюг у Києві:

"Коли виникла сама ідея живого ланцюга, то мало хто вірив, що нам дозволять це провести. Вирішили робити лише від Львова до Києва, бо на Сході боялися провокацій.

Для того, щоб попередити людей, друкували листівки, передавали інформацію з вуст у вуста. Активісти ходили по школах, інститутах, агітували молодь.

Ми дуже переживали. Того дня ми моєю машиною разом із Дмитром Павличком, Іваном Драчем і подружжям Матківських Зеноном і Марійкою, які приїхали зі США, їхали по Шевченківському бульварі й побачили, скільки людей прийшло, ми всі плакали. Вздовж усього Києва, взявшись за руки, стояли тисячі людей. Такого масштабу не очікував ніхто. Для нас це було справжнє диво.

Коли нам розповіли, що ланцюг відбувся і в Рівному, і в Житомирі й по селах, ми зрозуміли, що Україна таки здобуде незалежність.

Підпишіться на news.tochka.net на Facebook і першими дізнавайтеся найважливіші новини!

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!