Жінки в шлюбі: коли сім'я стає в'язницею

Для мільйонів жінок на цій планеті шлюб - це початок знущань, насильства і безправ'я.

Традиції, засновані на домінуванні чоловіка, так чи інакше позначаються на здоров'і та умовах життя жінок в ряді мусульманських і африканських країн. Правда, це зовсім не означає, що розвинені держави повністю відмовилися від патріархальних установок "традиційної родини".

Дитячі шлюби, сексуальне насильство в сім'ї, економічна залежність - далеко не повний перелік проблем, з якими стикаються жінки за підтримки "громадської думки".

В обов'язковому порядку

Шлюб далеко не для всіх жінок асоціюється зі щасливим сімейним життям і люблячим чоловіком. Традиції ряду мусульманських країн можуть шокувати.

Наприклад, шлюб у ранньому віці - 10-14 років. Дорослі чоловіки часто беруть у дружини практично дітей. За оцінками ЮНІСЕФ, 82 мільйони дівчаток вступають в шлюб у віці до 18 років. Багато хто з них - в набагато більш ранньому віці, часто з примусу, і стикаються з високим ступенем небезпеки насильства, включаючи примусові статеві стосунки.

Особливо складна ситуація за оцінками ООН в Афганістані та Бангладеш, де 7% жіночого населення виходять заміж до 10 років і близько 40% до 15 років.

Дівчат часто видають заміж з економічних причин, сім'я просто хоче позбутися "зайвого рота". Крім того, вважається, що жінка - істота несамостійна, тому їй необхідний догляд чоловіка. Ось батько і віддає дитину на піклування. Буває таке, що дочку віддають за гроші або в рахунок сплати боргу.

[expert author="Лайма Гейдар" position="Керівниця ГО "Жіноча Мережа" photo_id="247008"]Дівчинку видавали заміж в 4 - 10 років. Батьки отримували за неї калим. До речі, в цей же період, в країнах, де практикується генитальна потворність для жінок, дівчаток каструють матері, перед заміжжям.

Старші дружини займалися вихованням дівчинки. Сексуальні стосунки з чоловіком у дівчинки починалися після настання менструації, як велить звичай. Це десь в 12 - 15 років. Ранні шлюби пов'язані з тим, що чоловік хоче отримати "незіпсовану" дружину - дівчину, виховану в традиціях Ісламу і вирощену в його будинку виключно для нього. Оскільки в Ісламі дружина повністю залежить від чоловіка, то отримання освіти дівчинкою-дружиною чи будь-яке працевлаштування повністю залежить від волі чоловіка[/expert]

Легально такі шлюби заборонені, а вік вступу в шлюб коливається від 16 до 18 років. Але традиції в таких країнах часом сильніші ніж закон. Дитячі шлюби характерні для Індії, Афганістану, Пакистану, Бангладеш і Індонезії.

• ЧИТАЙТЕ: за вбивство в ім'я честі засуджені 8 людей

Часті випадки, коли маленьких дівчаток заради шлюбу крадуть. Якщо чоловік згвалтував дівчинку, він зобов'язаний на ній одружуватися, і думка самої жертви суспільство не цікавить. Дитина, яка не згодна з шлюбом, не може знайти порятунку вдома: якщо дружина втече від чоловіка до батьків, чоловік має право прийти і забрати її.

У пресі широко обговорювалася історія 12-річної дівчинки з християнської сім'ї в Пакистані. Її викрав чоловік, згвалтував з друзями і змусив підписати шлюбний договір. Одного разу дівчинці вдалося втекти, і вона прийшла додому. Сім'я викликала поліцію, але ті порадили віддати дитину чоловікові, бо закон на його боці.

Чоловік розумніший і сильніший

Чоловік - голова сім'ї, він розумніший, він в змозі заробляти гроші і його волю необхідно беззаперечно виконувати. На такому переконанні  тримається домашнє насильство.

Так чи інакше кожна третя жінка у світі хоча б раз стикалася із насильством в сім'ї. У розвинених країнах з цим феноменом борються громадські організації, міністерства і спеціальні комітети. В інших державах від домашнього насильства жінок ніхто й не думає захищати.

В Індії злочини щодо жінок відбувається кожні 3 хвилини, кожні 9 хвилин одна жінка піддається жорстокості з боку чоловіка і родичів. В Афганістані чоловік, свекор або двоюрідний брат здійснюють 8 з 10 актів насильства щодо жінок. Для переважної більшості іранських жінок сімейне життя стає початком болю і приниження. 81% заміжніх жінок піддавалися насильству в сім'ї в перший рік їхнього шлюбу.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: міфи та історії про домашнє насильство

Однією з найстрашніших традицій, особливо поширених в Пакистані, є обливання непокірних жінок кислотою. Найчастіше кислотою обливають, щоб помститися за відмову від вступу в шлюб, опір сексуальним домаганням або в процесі сімейних сварок. Опіки від кислоти не так часто вбивають, зате наносять серйозні каліцтва, у тому числі і сліпоту.

• ДИВІТЬСЯ ФОТО: Історії жінок, постраждалих від кислоти

Домінуюче становище чоловіків в ісламських країнах, приниження в сім'ї, згвалтування і відсутність будь-якої економічної незалежності призводять до масових самогубств жінок.

За даними лише одного районного шпиталю в афганському місті Герат, що спеціалізується на опіках, на рік до них потрапляє близько 700 жінок, які намагалися покінчити з життям за допомогою самоспалення.

Історії таких жінок шокують: так, в 13 років Шахназ намагалася покінчити з собою, тому що батько програв її в азартні ігри. Вона провела рік в опіковому центрі лікарні Герата.

Тіло для всієї родини

Раз жінка виходить заміж, значить, її тіло належить чоловіку і він може скористатися ним, коли буде завгодно. Якщо жінка не хоче, то на чоловіка покладається місія "примусити", іноді навіть із застосуванням сили. Завдання жінки - збереження шлюбу, навколо якого вибудовуються її пріоритети. Такою нехитрою логікою виправдовується в суспільстві сексуальне насильство.

Статистика згвалтувань сексуальними партнерами не втішає. За даними британського дослідження злочинності, трохи більше половини жінок-потерпілих постраждали від партнера або колишнього партнера. Статистики менш розвинених країн, особливо з Африки або Південно-Східної Азії, практично немає, та й звернення в поліцію щодо "сімейних проблем" - абсолютно марне заняття для жертв.

Крім того, що в обов'язки жінки входить задовольняти чоловіка, вона повинна постійно народжувати дітей. Планування сім'ї та доступ до контрацептивів існують далеко не в усьому світі.

[expert author="Людмила Малес" position="Cоціологиня, доцентка КНУ імені Шевченка" photo_id="247012"]Важливо зазначити, що нині економічні та політичні соціальні інститути зацікавлені в нових молодих працівницях та працівниках, але не зацікавлені в створенні умов для народження і виховання дітей. Вирішити таку "проблему" хочуть за рахунок вільного часу, ресурсу здоров'я, соціальних зв'язків, що попри всі позитивні сторони батьківства-материнства неминуче призводить до зниження її рівня життя тощо.

Таке пониження до всіх не застосуєш. Тому й обирається найменш захищена і найбільш важлива у репродукції особа - жінка. Відтак і виникає агресивний репродуктивний тиск ідеологічної машини. Суть його в популізмі про велич материнства, та всілякому замовчуванні наслідків пониження її становища при материнстві - коли жінки народжують не завдяки власній соціально-економічній перспективі, а всупереч їй.[/expert]

За даними ООН, середня кількість народжених дітей на 1 жінку в Центральній Африці перевалює за 6. Якщо врахувати, що в багатьох африканських країнах практикується жіноче обрізання, внаслідок якого жінка не отримує задоволення від статевого акту, картина вимальовується не райдужна.

• ДИВІТЬСЯ ФОТО: Соціальна реклама, яка рятує життя жінок

Так зване "репродуктивне насильство" властиве не тільки африканським країнам або традиційним мусульманам. Нерідко воно зустрічається і на пострадянському просторі. Причому традиції в суспільстві, які іноді перетворюються в закони.

Наприклад, в Росії в жовтні 2011 року прийнято закон, що покликаний боротися з абортами. Тепер жінка зобов'язана проконсультуватися зі священиком і взяти "тиждень тиші" - час для обдумування. Виходить, що в нібито світській державі церковнослужителі чинять психологічний тиск на жінку, як видно вважаючи, що вона сама не може прийняти рішення.

Розлучення жінці не потрібне

На відміну від світських законів, правила шаріату дозволяють розлучення з прискореною процедурою. Правда, такий привілей стосується тільки чоловіків. Їм досить сказати своїй дружині три рази "Ти для мене не дружина". Вважається, що раз чоловік утримує дружину, то таке право розлучитися є тільки у нього.

Теоретично, жінка теж може просити розлучення, але перед тим, віддавши всі подарунки і гроші, витрачені на весілля. Хоча, в будь-якому випадку, чоловік повинен погодитися з рішенням дружини.

"Одного разу я побувала в Таджикистані. Безправність дружини в цій країні практично у всіх сферах життя. До давнього правила "усного" розлучення навіть пристосували блага цивілізації. Зараз чимало тих, хто виїхав на заробітки таджиків по телефону повідомляють своїм благовірним про те, що шлюб розірвано. Дружина може забрати все, що здатна забрати з собою. Недарма такі популярні золоті прикраси, які жінки майже не знімають, - продавши їх, можна буде вижити.

Щоб не допустити повального зубожіння жінок, Президенту Таджикистану навіть довелося видати указ про обов'язкове укладання шлюбних контрактів, за якими за дружиною також закріплюється власність ", - розповідає Лайма Гейдар, керівниця громадської організації " Жіноча мережа ".

Є країни, де жінки піддаються тілесному покаранню за розлучення і подружню зраду.

Так, минулого тижня комісар ОНН з прав людини спровокувала на Мальдівах хвилю протестів. Представниця ООН назвала обов'язкові тілесні покарання жінок за зв'язки поза шлюбом "нелюдськими і принизливими". Протестуючі заявили, що висловлювання комісара суперечать постулатам ісламу і конституції Мальдивів.

Після смерті чоловіка

Жінка сприймається як власність чоловіка. Так чи інакше, традиції різних країн підтверджують патріархальну модель сім'ї.

Так, в Індії поширене самоспалення дружини після смерті чоловіка - саті, що в перекладі з санскриту означає "віддана дружина". Незважаючи на те, що за ритуал встановлена ​​кримінальна відповідальність, ситуація кращою не стає. Деякі вчені кажуть, що ритуал з'явився як резльтат ісламського правління в Індії. Таким чином жінки захищали себе від насильства.

У деяких країнах Африки, таких як Уганда, Зімбабве або Танзанія, під час похоронної церемонії за традицією перераховується все багатство чоловіка. Починають завжди з його дружини, дітей, а потім вже переходять до рухомого і нерухомого майна.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!