Південноафриканському робочому заводу з виробництва пластмасових виробів якось спала думка: а чому б не спробувати перенести місцеву національну традицію - дудіти в ріг - у футбол у промислових масштабах? Винахідник вувузел (пластмасових дудок, які видають потужний звук) Ніл ван Шалквік протягом першого року продав усього близько 500 «інструментів», але вже за деякий час обсяг його бізнесу дозволив винахідливому африканцю голландського походження відкрити фабрику з їх виробництва. Проведення ж у ПАР Чемпіонату світу з футболу зробило ван Шалквіка мільйонером, пише "Інвестгазета".
Сьогодні він - експортер уже національного масштабу, його прибуток від виробництва вувузел склав $1 млн. Ван Шалквік активно освоює Африканський континент і намагається пробитися до Європи. Він - один із тих, для кого чемпіонат, що завершився вчора, став не лише місяцем задоволення, але й місяцем небачених прибутків. Щоправда, у розподілі цих прибутків, як і під час проведення інших подібних заходів глобального масштабу, існують явні диспропорції. Вкладають у змагання країни, які приймають, а прибуток отримують приватні корпорації. Україні варто на прикладі Кубка світу в ПАР повчитися, як зробити так, щоб Євро-2012 було вигідним насамперед для країни, а не для приватних кишень.
Лідери...
«Організатор вечірки» однозначно залишається в плюсі. Загальні витрати FIFA на Чемпіонат світу в ПАР склали $2,2 млрд. Ці витрати з лишком окупила один тільки продаж прав на телетрансляцію матчів - майже $2,7 млрд. Ще близько $1,6 млрд. до кишені організаторів поклали спонсори, також варто врахувати маркетингові доходи. У підсумку чистий прибуток Всесвітньої федерації футболу, за її ж власними підрахунками, має становити від $1,1 млрд. до $2,1 млрд.
Утім, і рекламодавці, погодившись заплатити такі гроші за право засвітитися на екранах телевізорів, не залишилися в програші. Скажімо, кожен другий гол на всіх чемпіонатах, за статистикою, забивався в бутсах Adidas. Та й м'ячі, що летіли у ворота суперника, також були виготовлені цією компанією. І нехай тренер збірної Англії Фабіо Капелло обурюється з приводу того, що цей м'яч - м'яч Джабулані - «найгірший з усіх, які він коли-небудь бачив», оскільки з ним складно контролювати довгі подачі, але свою справу в рекламі Adidas цей м'яч зробив. Німецька компанія, а також чотири інші головних ТБ-спонсори чемпіонату (AT&T, Budweiser, Hyundai and Sony), змогли забезпечити собі найбільші з можливих рекламних кампаній у світі. Тільки фінальний матч чемпіонату планував переглянути кожен десятий житель Землі, тобто 600 млн. людей. У результаті, за підрахунками дослідницької компанії Nielsen, рівень привабливості (Net Likeability) цих брендів для телеглядачів виріс у середньому на 55% порівняно з рекламою інших компаній, які не були спонсорами ЧС.
А боротися за впізнаваність компанії-спонсори готові з неменшим завзяттям, ніж збірна Іспанії - за право вийти у фінал. Це приносить двозначні відсотки додаткового зростання продажів. За результатами Чемпіонату світу 2006 року, продажі компанії Coca-Cola, наприклад, збільшилися на 14%, McDonalds - на 5,5%. Adidas на хвилі інтересу до ЧС у ПАР зміг продати 2010 року вдвічі більше своїх футболок, ніж під час Чемпіонату-2006. За словами глави компанії Герберта Хайнера, завдяки нинішнім змаганням його компанія за спонсорство отримає додаткові 0,2 млрд. євро прибутку (1,5 млрд. замість 1,3 млрд. євро) від свого футбольного підрозділу.
Ще одні переможці (незалежно від кількості забитих голів) - футболісти та власники футбольних команд. Із спеціального клубного фонду в $40 млн. проводитимуться виплати кожному клубу, гравець якого представлений у ПАР, з розрахунку $1600 за футболіста на добу. Бонуси для футболістів за перемогу на ЧС, звісно, зовсім незначні порівняно з вартістю щорічного контракту для них у західних клубах. Кожен гравець збірної Франції, наприклад, за перемогу на Чемпіонаті світу одержить не більше 300 тис. євро. Водночас вартість нового контракту одного Франка Рібері - французької зірки з мюнхенської "Баварії" - з німецьким клубом становила 7 млн. євро на рік, тобто щомісяця, згідно з контрактом, від клубу Рібері отримує вдвічі більше «чемпіонського бонусу». Мотивація у дорогих гравців на чемпіонатах світу не грошова, а іміджева: престиж країни та збірної. І все ж таки команди також отримують непоганий прибуток за участь у мундіалі. Іспанія за перемогу виплатить своїм гравцям по 550 тис. євро (за виграш в Євро-2008 іспанці отримали по 250 тис. - менше, ніж футболісти російської команди, які розділили з турками 3-4-е місця), Англія - 450, Бразилія - 300, Німеччина - 250.
...і аутсайдери
Інші «організатори вечірки» ще тільки підраховуватимуть, чи варті заходи мети. На відміну від футбольних фанатів і компаній-спонсорів чемпіонату, власники телекомпаній не заражені світовою ейфорією. Заплативши за права на трансляцію матчів, вони далеко не завжди в змозі повернути витрачені гроші.
[page]
Дослідницька компанія Screen Digest очікує, приміром, що Кубок світу додасть 1 або 2% до зростання доходів світових телеканалів від реклами цього року. Щоправда, у більшості випадків це не покриє навіть витрати на купівлю права на трансляцію матчів. «Ціна на права трансляції збільшилася настільки, що багато телекомпанії вже навіть не мріють про те, щоб покрити їх вартість лише за рахунок реклами», - зазначає Тім Весткотт, головний аналітик Screen Digest. Так було з правами на трансляцію Зимових олімпійських ігор. Американська телекомпанія NBC, приміром, втратила на цьому $223 млн. Така ж сама реальність чекає і більшість телекомпаній сьогодні.
Ще менше радості - на обличчях чиновників країни-господині й її пересічних громадян. За офіційними даними, чемпіонат світу коштуватиме ПАР $4,3 млрд. - стільки, скільки в результаті заробить одна FIFA. Формально ці гроші окупилися. Уряд планував отримати від проведення турніру $4 млрд. До того ж організатори чемпіонату стверджують, що разом із ним країна отримала величезний поштовх для розвитку. І правда: у ПАР з'явилося 1,5 тис. км нової залізничної дороги, оновлено автостради, майже 400 тис. африканців отримали роботу (нехай навіть тимчасову). Та й реклама країни прогриміла по всьому світу. Це відмінний привід для економічного стрибка держави. Адже не виключено, що багато вболівальників захочуть відвідати ПАР удруге і навіть утретє.
Але все це має райдужний вигляд, якщо не розглядати детально. Потік туристів виявився меншим, ніж сподівалися господарі. Сама FIFA нещодавно змушена була визнати, що прогнози щодо приїзду на чемпіонат 450-500 тис. туристів (що мало б принести країні $2 млрд. прибутку) виявилися перебільшеними. Економічна віддача від турніру також прийде не одразу - щоб «відбити» вкладені в чемпіонат гроші, потрібні роки. І абсолютно зрозуміло, що більшість інфраструктурних проектів будуть зовсім марними з погляду довгострокового розвитку економіки.
Величезні кошти - $ 1,7 млрд. - наприклад, були витрачені на будівництво стадіонів. Будівництво стадіону Green Point у Кейптауні, що за час чемпіонату прийняв вісім матчів, коштувало країні $590 млн. Але спочатку замість Green Point азарт уболівальників мав відчути вже існуючий стадіон у Атлон, реконструкція якого коштувала б $220 млн. Рішення зводити нову арену замість старої було «продавлено» телевізійниками - види на гори в Кейптауні їм сподобалися більше. Але по закінченні чемпіонату Green Point чекає забуття - масштабних спортивних акцій, для проведення яких його можна використовувати, у ПАР протягом найближчих років не передбачається. Схожа ситуація склалася і зі стадіоном Мойсея Мабхіда в Дурбані вартістю $400 млн. У цілому ж 6 з 10 стадіонів були побудовані заново, а значить, витрати казни в рази більші. Десятки готелів, зведених під чемпіонат, також опиняться на межі виживання, адже потік туристів у звичайний час до країни значно менший.
Для пересічних громадян ПАР запитання, чи вигідний чемпіонат, ще менш суперечливе. Табо Мафанья, південноафриканець, що живе в передмісті Йоганнесбурга, сварить свою команду: «Я дуже злий на Бафану (команда ПАР) за те, що вона рано вилетіла з гри. Це коштувало мені мого бізнесу». Протягом перших двох тижнів збитий нашвидкуруч бізнес - продаж національних прапорів країн-учасниць ЧС - ішов добре, він заробляв до $270 щодня. Але після того, як з гри повилітали футбольні команди Південної Африки, Франції, Італії, Великобританії та США, прибутки Табо скоротилися до $20 - фанати з цих країн роз'їхалися, і попит на футбольну атрибутику зменшився в рази.
Утім, Мафанья, який продає національні прапори, хоч потримав у руках «живі» гроші протягом перших двох тижнів чемпіонату. Тим часом багато хто з його колег були позбавлені можливості заробити на мундіалі. Кріс Варнке, власник невеликого бізнесу з продажу екзотичних дрібничок із страусиної та крокодилячої шкіри в торговому центрі Waterfront у Кейптауне, украй незадоволений FIFA. Каже, що ще напередодні чемпіонату представники федерації попередили всіх працівників магазинів у торговому центрі про те, що за будь-яке згадування ЧС або наявність його емблеми на який-небудь речі без оплати такого права у FIFA на них очікує суворе покарання.
При цьому FIFA не лише отримала ексклюзивні права на продаж, але й добилася від уряду ПАР надзвичайних податкових пільг. До того ж протягом цілого місяця федерація могла насолоджуватися своєрідною монополією на маркетинг, ліцензування і практично всю економічну діяльність на прилеглих до десяти стадіонів територіях. У результаті місцева преса вибухнула обуренням з приводу того, що FIFA позбавляє країну «десятків, а може, і сотень мільйонів рандів (10 рандів=$1,3) потенційного прибутку». Уже наступного дня після урочистого відкриття змагання жителі ПАР влаштували акції протесту перед об'єктивами телекамер із усього світу, стверджуючи, що голодують і це свято влаштоване не для них.
Іншими словами, від довгоочікуваного Чемпіонату світу в ПАР 2010 року головний прибуток отримали не його господарі, а гості. Жителі ПАР тривалий час згадуватимуть два вирішальні голи форварда уругвайської збірної Дієго Форлана, через які збірна їхньої країни вийшла з гри. Але не менше негативних емоцій їм приноситиме те, чим обернувся турнір для їхнього особистого добробуту. «Африканський чемпіонат світу - це всього лише маркетингова вудка, - каже Нікосінаті Жіжега, член недержавної південноафриканської організації «Вуличні продавці». - У реальності він залишається вигідним для європейських країн і FIFA - звісно ж, за рахунок населення ПАР».
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі