"Луганськтепловоз" продали дешево… і сердито

Ринок підштовхує

Експерти зазначають, що світовий ринок локомотивів характеризується надзвичайно жорсткою конкуренцією. Тому окремі підприємства зазвичай програють у боротьбі за замовлення. Особливо це стосується ринку пострадянських держав, на яких замовлення від державних залізничних операторів отримують переважно дружні до влади машинобудівні холдинги.

При цьому український ринок збуту порівняно невеликий, адже "Укрзалізниця" має постійні негаразди з коштами, а отже, не може замовляти достатню для шести українських заводів кількість рухомого складу. Натомість, Російська залізниця щороку закуповує значну кількість дизель-поїздів. Проте забезпечити собі серйозну присутність на сусідньому ринку у "Луганськтепловозу" не виходило: там "міцно засів" "Трансмашхолдинг".

Коли ця компанія вперше купила східноукраїнський завод, вона показово віддала йому частину своїх замовлень. За словами заступника її генерального директора Анатолія Мещерякова, російський ринок може споживати до 88% усієї продукції приватизованого підприємства.

Натомість, після того, як у жовтні 2009 року українські суди та тодішнє БЮТівське керівництво Фонду державного майна, невдоволені заниженою ціною продажу, змусили росіян передати покупку державі, у українського підприємства не менш показово зникли навіть ті російські замовлення, які були до приватизації. Почалися борги по зарплаті, які, за даними голови ФДМ Олександра Рябченка, становлять 26 мільйонів гривень, - найбільше з-поміж усіх державних підприємств.

Ніхто не сумнівався, що "Луганськтепловоз" знову куплять росіяни

Тому ніхто не сумнівався, що "Луганськтепловоз" знову куплять росіяни. Тим більше, що їм досі, після повернення "Луганськтепловозу" у держвласність, не повернули 292,505 млн. гривень, заплачені 2007 року за це підприємство. Тому для них реальна ціна купівлі була би менша на цю суму.

Хіба що співвласник групи "Приват" Ігор Коломойський мав надію відбити це підприємство: йому не вперше управляти заводами в умовах блокади, так, як це відбулося з "Укртатнафтою". Ось тільки платити великі суми за підприємства він не звик. Тому міг покладатися лише на тимчасовий зрив аукціону.

Торгуватися не стали

Склад учасників конкурсу із повторної приватизації 76% холдингової компанії "Луганськтепловоз" викликав дежавю: майже ті самі фігуранти боролися рік тому за приватизацію Одеського припортового заводу.

Це великий російський капітал, представлений групою "Трансмашхолдинг", а конкретніше - "Брянським вагонобудівним заводом", бізнесмен Костянтин Григоришин зі своїм сумським НВО ім. Фрунзе та "Приват", втілений цього разу у кіпрську "Мантара холдинг".

На попередньому етапі відсіялися ще три "приватівські" офшори, а Стаханівський вагонобудівний завод Костянтина Жеваго, поцікавився документами про діяльність підприємства, проте заявки на конкурс не подав. Водночас, не було помітно жодного інтересу з боку транснаціональних корпорацій, таких, як Siemens, що в 2007 році підприємством цікавився.

Нагадаємо, за ОПЗ також боролися Коломойський, Григоришин і, в ролі великого російського капіталу, група "Газпрому".

Склад учасників конкурсу із повторної приватизації 76% холдингової компанії "Луганськтепловоз" викликав дежавю: майже ті самі фігуранти боролися рік тому за приватизацію Одеського припортового заводу

Однак цього разу ФДМ не дозволив "Привату" знову заблокувати продаж підприємства через суд, а потім залякати російських інвесторів тривалими юридичними тяганинами. Напередодні конкурсу, 14 червня, ФДМ вирішив не допустити "Мантару" до участі у приватизації, бо, мовляв, вона подала неповний пакет необхідних документів. Звичайно оскаржити це рішення у суді "Приват" уже не встигав. На конкурсі залишилося двоє учасників: росіяни і Григоришин.

[page]

Останній виявився суто формальним гравцем: він оголосив стартову ціну 400 мільйонів гривень, а коли ціна "Брянського машзаводу" виявилася більшою на 10 мільйонів, то торгуватися не став. Отже, наміру купити завод у нього не було жодного.

Закликавши учасників торгуватися, ліцитатор аукціону зняв окуляри і уважно на них подивився. Але стояла тиша, і пропозицій більше не було. Тоді звукооператор підсилив звук трансляції, щоб журналісти добре розчули фінальний удар молотка: "Луганськтепловоз" відійшов старому власнику за ціною 410 мільйонів гривень.

Обвинувачення та виправдання

Депутат-"нашоукраїнець", колишній голова ФДМ Олександр Бондар, обурений результатами конкурсу. "Я не знаю, чому не вистачило розуму зробити хоча б 2 кроки аукціону, підняти ціну на кілька мільйонів, хоча б для преси. Якщо НВО ім. Фрунзе та "Приват" виділили по 40 млн. гривень застави для участі у конкурсі, і проігнорували його, то, значить вони домовилися із владою про якісь інші поступки", - зазначив депутат.

"Луганськтепловоз" відійшов старому власнику за ціною 410 мільйонів гривень

За його словами, російська компанія - дуже потужна, має гроші, і могла би заплатити більшу суму. Адже, відповідно до ринкової капіталізації компанії, її ціна становить до 800 млн. грн.

Натомість Олександр Рябченко виправдовує занижену стартову ціну. "У нас і так було небагато учасників. Якби стартова ціна була вищою - то, може, взагалі не було би претендентів на завод. Якби ціна була 500 - то ніхто не взяв би участі в конкурсі, і ми були би змушені на 30% знизити ціну", - зазначив чиновник.

Чиновник зізнався, що результатами конкурсу невдоволений, але скасовувати результати конкурсу за рішенням конкурсної комісії не стане, на відміну від уже згадуваного аукціону з продажу ОПЗ. На його думку, така практика - незаконна. До того ж він, мовляв, надто вболіває за долю працівників заводу, яким таки потрібна зарплата.

Нагода "кльово зависнути"

Тепер можливі три шляхи розвитку ситуації. По-перше, "Приват" пообіцяв оскаржити у суді свій недопуск до конкурсу. Якщо це відбудеться - підприємство "зависне" так само, як і Одеський припортовий, у невизначеному статусі. Адже договір між "Трансмашхолдингом"  та ФДМ має готуватися 10 днів, за цей час суд може заборонити його укладати.

Але якщо справді Коломойський домовився з владою, то цей варіант виключено.

Олександр Рябченко виправдовує занижену стартову ціну. "У нас і так було небагато учасників. Якби стартова ціна була вищою – то, може, взагалі не було би претендентів на завод

У другому варіанті ФДМу доведеться судитися з "Трансмашхолдингом". Адже Господарський суд Києва 1 квітня постановив, що держава має повернути "Брянському машзаводу" не 292 млн. гривень, а 58 млн. доларів, які 2007 року реально витратив покупець. Наразі це становить близько 460 мільйонів гривень.

Рябченко пообіцяв 16 червня подати касацію на це рішення. Однак якщо суд його не скасує, то держава виявиться іще й винною нинішньому покупцеві. Правда, доплачувати йому за покупку не буде: відповідно до законодавства, ФДМ повинен повернути колишньому власникові кошти тільки з тієї суми, яку отримав на конкурсі з перепродажу. Отже, державний бюджет просто залишиться без живих приватизаційних коштів.

Якщо ж з росіянами вдасться домовитися про прив'язку суми компенсації до гривні, то ФДМ отримає-таки на свої рахунки близько 118 мільйонів гривень живих коштів. А "Трансмашхолдинг" зможе почати втілювати свої обіцянки про виведення продукції заводу до Індії, Китаю та інших екзотичних ринків.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!