Інвесткомпанії як бізнес: в Україні тон задають іноземці

Коли чуєш словосполучення "інвестиційна компанія", уява одразу малює образ Гордона Гекко з культового фільму "Волл-стріт", чи "оракула з Омахи" Ворена Баффета з його чисельними мільярдами, заробленими на тій же Волл-стріт.

Українські інвесткомпанії, хоча й "скроєні" за образом і подобою своїх західних прототипів, однак за масштабами діяльності схожі на них так само, як український держбюджет на бюджет США.

Найприбутковіша ніша інвестбанкірів - співпраця з крупними компаніями (угоди M&A, IPO тощо), - зайнята російськими та західними гравцями.

Заробіток на торгівлі акціями

Інвестиційні компанії в Україні можна умовно поділити на три групи, пояснює директор зі стратегії та розвитку бізнесу ІК Concorde Capital Павло Присяжнюк. До першої належать 5-7 компаній - лідерів ринку. Вони найбільше схожі на класичні західні інвестиційні банки, тобто основний напрям діяльності таких компаній - це інвестиційно-банківські послуги й торгівля цінними паперам. До прикладу, проведення угод зі злиття й поглинання. Друга група компаній - це так звані "бутикові" інвестбанки, які працюють у певному регіоні й мають менший оборот.

І більшість українських інвестиційних компаній - це компанії, які займаються трейдингом, тобто торгують цінними паперами на фондових біржах. Зрештою, згідно з чинним українським законодавством, інвестиційна компанія - це і є передовсім торговець цінними паперами.

"Якщо компанія займається брокерською діяльністю, тобто працює з цінними паперами, то в принципі свій основний заробіток вона отримує від торгівлі на фондовій біржі за власні кошти або ж за рахунок комісії, котру вона отримує від своїх клієнтів, - пояснює інвеступравляючий компанії "Канселлор" Дмитро Машкало. - Але коло компаній, які мають хорошу клієнтську базу й гарний дохід від виконання заявок клієнтів, дуже вузьке".

В Україні існує два основних майданчики, де торгують цінними паперами, - це Українська фондова біржа (УБ) та фондова біржа ПФТС. За даними УБ, станом на кінець 2010 року на біржі торгували 65 учасників, 43 з яких - це торговці цінними паперами, а решта - банки. У списку членів ПФТС - 173 учасники. Обсяг торгів на УБ у 2010 році становив 54,4 млрд. грн., на ПФТС - 61,4 млрд. грн.

Оскільки приватним особам прямий доступ до фондового ринку закритий, то охочі спробувати себе в ролі інвестора отримують доступ до акцій та облігацій за посередництвом інвесткомпаній. Причому приватний інвестор може як повністю довірити свої кошти інвестиційній компанії, передавши їх у довірче управління, так і самостійно "набивати ґулі" на фондовому ринку, зайнявшись інтернет-трейдингом.

Через інтернет-трейдинг на ринку цінних паперів зараз працює десь близько 5 тис. осіб. Це недостатньо для того, щоб заробляти всім компаніям, які надають доступ до інтернет-трейдингу

Інвесткомпанія в останньому випадку лише забезпечує його доступом до фондового майданчика та консультаціями. Однак інтернет-трейдинг для інвесткомпаній - це наразі більше робота на перспективу, ніж серйозний заробіток. "Через інтернет-трейдинг на ринку цінних паперів зараз працює десь близько 5 тис. осіб. Це недостатньо для того, щоб заробляти всім компаніям, які надають доступ до інтернет-трейдингу", - пояснює Дмитро Мошкало.

Інвестиційно-банківські послуги годують краще

Другий напрям, що "годує" інвесткомпанії - це інвестиційно-банківські послуги. Тобто угоди зі злиття та поглинання (M&A), андеррайтинг (розміщення цінних паперів на первинному ринку), проведення IPO компаній (первинний публічний продаж акцій приватних компаній).

"Після того як у 2008 році низка корпоративних клієнтів оголосили дефолти за своїми паперами, андерайтинг в Україні помер, - констатує Дмитро Машкало. - Що стосується випуску облігацій на зарубіжних ринках, так званих єврооблігацій, то тут ситуація видається більш-менш нормальною. Але, як правило, українські компанії цим не займаються. Цим займаються в кращому разі російські, наприклад "Тройка Діалог" чи Внєшторгбанк, а в основному це сфера діяльності зарубіжних компаній - світових грандів. Тобто цей сектор для українських компаній закритий".

Загалом сектор корпоративних фінансів - це прерогатива лідерів галузі. Для них ця сфера є основним джерелом заробітку. За словами Павла Присяжнюка, 60-70% доходів такі компанії отримують від інвестиційно-банківських послуг.

[page]

Деякі інвестиційні компанії займаються і прямими інвестиціями в українські підприємства. До прикладу, інвесткомпанія Dragon Capital володіє пакетами акцій компаній "Нова лінія", "Чумак", "Колос ЛТД" (ТМ "Віденські булочки") та Карлівського машинобудівного заводу.

Інвестфонди - бізнес на перспективу

Третій напрям, у якому працюють інвестиційні компанії - це інвестиційні фонди.

Діяльність інвестиційних фондів в Україні регулюється законом "Про інститути спільного інвестування". Відповідно до нього, існує два типи інститутів спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд та пайовий інвестиційний фонд. Перший створюється у вигляді акціонерного товариства й займається виключно спільним інвестуванням. Другий - це об'єднані кошти вкладників, якими управляє компанія з управління активами. Тобто фактично це інвестиційний портфель із цінних паперів та грошей, умовно поділений на паї.

Cектор корпоративних фінансів – це прерогатива лідерів галузі. Для них ця сфера є основним джерелом заробітку

Інвестиційні фонди можуть бути відкритими, закритими чи інтервальними; диверсифікованими та недиверсифікованими. Стати учасником останнього приватна особа, відповідно до чинного законодавства, не може. Найчастіше населення вкладає у відкриті чи інтервальні фонди.

Інвестиційні фонди зручні для тих інвесторів, які оперують незначними сумами коштів. Якщо до формування індивідуального портфеля цінних паперів є сенс братися, маючи в запасі кількадесят тисяч гривень, то вартість інвестиційних сертифікатів пайових інвестфондів стартує від 1 тис. грн. Участь в інститутах спільного інвестування також не потребує від інвестора особливих знань та часу, щоб стежити за перипетіями фондового ринку. Усі функції з формування портфелю цінних паперів інвестиційного фонду бере на себе компанія з управління активами.

"Для ефективного управління портфелем клієнту інтернет-трейдингу необхідно витрачати значну кількість часу на моніторинг новин, читання та оцінку надійності рекомендацій, використання технічного та фундаментального аналізу, - пояснює в.о. виконавчого директора ІГ "Спарта" Кирило Пелех. - В інвестиційних фондах усю цю роботу здійснює інвестиційний управляючий, за що компанія з управління активами бере свою комісію". Винагорода КУА в середньому становить 3% від ВЧА (вартості чистих активів - фактичного заробітку інвестиційного фонду) у фондах акцій, 2% - у збалансованих фондах та 1% - у фондах грошового ринку та облігацій.

Але для самих інвесткомпаній цей напрям наразі не є прибутковим. "Цей бізнес в Україні наразі не дуже розвинутий, він збитковий, - каже Дмитро Мошкало. - Тож розглядати його як бізнес, на якому інвесткомпанії заробляють гроші, не варто".

Читайте також, які існують альтернативи банківському депозиту.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!