"Позитивно чи негативно впливають великі спортивні заходи на економічний розвиток приймаючих країн" - цю тему 16 червня винесе на обговорення Фонд ефективного управління. Одним зі спікерів майбутніх дебатів буде екс-міністр у справах молоді та спорту, член Верхньої палати Парламенту Індії Мані Шанкар Айяр.
Напередодні дебатів "Проведення великих спортивних змагань зміцнює економіку країни" debaty.tochka.net змогли поспілкуватися з паном Айяром і дізнатися, яким чином вплинули на економіку Індії Ігри Співдружності - 2010.
Читайте про те, які уроки Індії варто врахувати Україні, і про що треба подумати вже зараз.
Великі спортивні заходи - це розвага чи бізнес?
Спортивні заходи - це, перш за все, спорт, але у спортсменів часто величезна кількість фанатів, які приходять на стадіони, відвідують усі змагання.
Спорт - це справді чудовий бізнес. Своїми потом і кров'ю спортсмени приносять величезний прибуток, і так було завжди. Спортивний бізнес майже нічим не відрізняється від будь-якого іншого виду бізнесу, тільки, можливо, тут ідеться про експлуатацію. Часто цей вид бізнесу має мало спільного зі спортом і зі спортсменами.
Крім того, в бідних країнах, таких як Індія, державні гроші, які повинні бути витрачені на пропаганду спортивної культури у школах, коледжах, молодіжних клубах і громадах, часто витрачаються на великі спортивні заходи. Це робиться для того, щоб удавано підвищити імідж країни й показати, що країна перебуває на передових позиціях, притому, що в реальності народ цієї країни є одним із найбідніших у світі.
Існує інформація, що Ігри Співдружності 2010 року - найдорожчі в історії. Чи стали Ігри джерелом прибутку для Індії?
Ігри Співдружності 2010 року, можливо, не найдорожчі змагання в історії, але, безумовно, найдорожчі Ігри Співдружності з усіх, які коли-небудь проводилися. Крім того, що Ігри не принесли жодного прибутку Індії, індійський народ постраждав від нечуваної корупції, а всі "вершки" були зібрані тими, для кого спорт - це синонім слова "бізнес". Минуло всього кілька місяців відтоді, як закінчилися Ігри, а кількість порушених справ про зловживання зашкалює. Тому має пройти чимало часу, перш ніж можна буде підрахувати всі прибутки і збитки.
Будівництво об'єктів інфраструктури потребує величезних фінансових активів. При підготовці до Ігор Співдружності - 2010, чи були створені антикорупційні схеми, і як забезпечувалося ефективне використання фінансових ресурсів?
Індія отримала право на проведення Ігор Співдружності ще 2003 року, на підготовку до Ігор у країни було сім років. Міністром спорту я був усього два роки, 2006-2008 рр.. Як міністр спорту, я спробував ефективно розпоряджатися фінансами та скеровувати їх у потрібне русло, але мушу зізнатися, що моя фінансова стратегія провалилася.
Перш за все через те, що президент Індійської олімпійської асоціації, який зараз перебуває у в'язниці й під слідством, не знаходив із нами спільної мови. Оскільки Національна олімпійська асоціація є "автономною", то, на його думку, діяльність міністра повинна обмежитися тільки виплатою необхідних сум, які вимагають організатори.
На щастя для мене, ті витрати виявилися крихітною частиною виявлених несанкціонованих витрат.
Оскільки зараз порушено безліч справ про зловживання й порушення в ході підготовки до Ігор, думаю, що Індія не впоралася з налагодженням прозорої схеми використання фінансових ресурсів.
Як Індія використовує нові спортивні об'єкти та інші інфраструктурні елементи після закінчення Ігор?
Звичайно ж, постійно використовується транспортна інфраструктура - дороги, аеропорти.
Стадіони і спортивні майданчики простоюють. Наскільки я знаю, була озвучена єдина ініціатива - використовувати стадіони і спортивні майданчики для молоді та школярів.
Існують проблеми і з продажем квартир у селищі Ігор Співдружності.
Які були основні помилки при підготовці до Ігор і від чого ви б хотіли застерегти ваших українських колег?
Я не став би застерігати моїх українських колег, тому що я впевнений, що українці самі знають, як краще гарантувати безпеку й захист своїх інтересів у всіх сферах, у тому числі спортивних.
Але я хотів би зауважити, що великі спортивні події не повинні організовуватися виключно Національною олімпійською асоціацією або Національною спортивною федерацією, коли уряду залишається тільки виділяти фінансові кошти.
Думаю, варто врахувати досвід Індії в підготовці до Азіатських ігор 1982 року і досвід Австралії при підготовці до Олімпійських ігор. В обох випадках відповідав за підготовку до масштабних спортивних подій спеціальний орган, у якому уряд відігравав провідну роль.
Порівняно зі звичайними спортивними змаганнями, на масштабні спортивні заходи витрачаються просто величезні суми грошей, тому я вважаю, що до Статуту МОК треба внести поправки для забезпечення конституційної юрисдикції уряду під час організації великих спортивних заходів, які потребують державного фінансування.
Очевидно, що частка державного фінансування в бідній країні буде більшою, і, отже, необхідно забезпечити, щоб громадські гроші витрачалися з належним почуттям відповідальності перед народом, а не розбазарювалися в гонитві за особистим прибутком.
16 червня Мані Шанкар Айяр візьме участь у дебатах "Проведення великих спортивних змагань зміцнює економіку країни", які відбудуться в Залі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка о 19:00. Дебати організовані Фондом ефективного управління.
Читайте також, що думає Маркіян Лубківський про проведення Евро 2012.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі