- Чи складно відкрити новий сайт у вашій країні? Чи часто до власника сайту звертаються контролюючі органи?
- Відкрити сайт у Польщі дуже просто. Усе, що треба зробити, - зареєструвати доменне ім'я, перевіривши, щоб воно було унікальним і раніше не використовувалося. Вам допоможуть це зробити хостингові компанії. Що стосується ціни, то реєстрація коштуватиме приблизно $50.
Відповідаючи на другу частину запитання, мушу сказати, що в Польщі дуже легко притягти журналіста до відповідальності, якщо опублікована на інтернет-ресурсі інформація не відповідає дійсності.
Є таке поняття, як державна таємниця, право приватної особи на приватне життя, і якщо журналіст, який працює в інтернеті, порушує законодавство, його можуть за це покарати. Достатньо найняти адвоката, звернутися до суду та, пройшовши відповідну процедуру, одержати IP-адресу кривдника.
- Ви хочете сказати, що у Польщі можна покарати навіть анонімного користувача, який особисто залишив неприємний коментар про вас під якимось текстом?
- Саме так. Адже насправді в інтернеті немає анонімності. Будь-яку людину можна розшукати за IP-адресою її комп'ютера. Ти можеш публікувати в інтернеті все, що хочеш, але повинен бути готовий, якщо тебе попросять довести правдивість твоїх слів, надати відповідні докази своєї правоти.
Якщо ж ти поширив інсинуацію або свідому брехню, відповідатимеш, підеш до суду і навіть можеш бути арештований. В інтернеті в Польщі ти несеш таку саму відповідальність за написане, як і в друкованих мас-медіа.
- Як ви вважаєте, чи потрібен у Польщі орган влади, який би контролював поширення інформації в національному сегменті інтернету?
- Усі держави намагаються встановити певний вид контролю над інтернетом. У Китаї, наприклад, дії влади з питань контролю та блокування інтернету доволі успішні, їх досвід переконує, що це цілком можливо зробити.
Досвід недемократичних країн доводить, що можна недешево, але ефективно контролювати інтернет - це питання ресурсів. Але, звісна річ, важко контролювати веб-сторінки, що розповідають про твою країну, але зареєстровані в Ісландії або США.
У Польщі є сайт однієї радикальної організації, на якому публікують інформацію про конкретних людей - геїв, лесбіянок, комуністів, закликаючи до силових атак проти цих людей. Притягти до відповідальності ініціаторів неможливо, оскільки сайт зареєстрований у США, де діє поправка до конституції, що гарантує свободу слова в найширшому розумінні.
Тобто свобода в інтернеті залежить від типу демократії в країні та від рівня загальних свобод. Це питання ціннісної орієнтації суспільства, гарантованих конституцією прав і інтерпретації поняття « свобода слова» у суді.
Якщо у США притягти до відповідальності когось за слова в інтернеті дуже складно, то в таких країнах, як Росія, Польща, Україна і навіть Німеччина, значно простіше.
На мій погляд, ситуація в Польщі не дуже сприятлива, оскільки в нашій країні дедалі більше людей притягують до відповідальності за висловлення у вільній пресі. Але, безперечно, стан справ кращий, ніж у Росії та Китаї, де ситуація зовсім невесела.
Польща не така вільна, як Великобританія або Німеччина. Тенденція зберігається - що далі на Захід, то більше свободи. Наприклад, у Каліфорнії ти можеш публікувати в інтернеті все, що заманеться, і жодної відповідальності за це не понесеш.
- Розкажіть про ті випадки, коли вам або власникам сайтів у Польщі доводилося відповідати за публікації? Чим це закінчувалося?
- Я не знаю випадків, коли за опубліковане в інтернеті автора запроторили б до в'язниці, але десяткам журналістів у Польщі доводиться наймати адвокатів і відстоювати свою позицію в суді. Судові розгляди тривають роками, забираючи багато часу та грошей.
Коли я кілька років тому був головним редактором газети «Суперекспрес», у мене було 50 судових позовів. Можу сказати, що три судові процеси тривають досі. У 99% випадків це звернення людей, яким не сподобалося, як про них написали журналісти.
- Чи можете ви сказати, що в сегменті інтернету Польщі справи зі свободою слова кращі, ніж у традиційних ЗМІ? Чому, на ваш погляд, так відбувається?
- Великі медіа в Польщі багатші, ніж інтернет-медіа. Наприклад, проведення журналістських розслідувань - це дуже витратне заняття, тому інтернет-медіа не можуть собі їх дозволити.
Вони не можуть дозволити собі найняти репортерів, які повинні бути Професіоналами з великої літери, а такі журналісти переважно більш досвідчені і, відповідно, рівень їхньої зарплати доволі високий.
Водночас журналісти-розвідувачі менш «продуктивні», адже якщо робота присвячена розслідуванню, журналіст не може написати багато публікацій.
Є одне головне правило для преси - щоб бути вільною, преса повинна бути економічно сильною. Якщо видання бідне, якщо воно не може дозволити собі висококласних адвокатів, якщо видання змушене піддаватися на шантаж із боку своїх рекламодавців щодо того, який матеріал друкувати, а який їм не дуже подобається - за таких умовах не може йтися про вільну пресу.
І трагедія сьогодення полягає в тому, що мас-медіа стають чимраз слабшими, економічно слабшими. Багато видань у Польщі не мають тієї фінансової стабільності, за якої вони могли б бути незалежними від влади та від політиків.
На сьогодні спостерігається небезпечна зміна - більше немає балансу влади між медіа та політиками, шалька терезів зараз радше на боці політиків, а не на боці преси.
- На вашу думку, в інтернет-медіа більший рівень свободи, ніж у друкованої преси та інших засобів масової комунікації?
Так. Інтернет більш динамічний - можна все легко змінити, видалити, скорегувати. Якщо ж пройшов ефір програми, журнал або газета були надруковані й розвезені по кіосках - УСЕ, це зроблено, нічого не можна змінити.
Таким чином, електронні медіа менш уразливі і менш залякані можливими наслідками.
- Які причини такого явища: це пояснюється виключно специфікою інтернету чи ж є інші пояснення?
Виключно специфікою інтернету. Більшість інтернет-медіа не такі багаті, як великі друковані видання. Тому в принципі виникає менше спокус почати суд проти них, адже всі знають - у них немає великої кількості грошей. Інтернет-видання не такі багаті, щоб на них подавати до суду. Це перша причина.
По-друге, в інтернеті значно легше видалити образливу або конфліктну публікацію. Часто такі публікації просто зникають. І складається враження, що цього ніколи й не існувало. Тому навіть психологічно шкода від публікацій в інтернеті сприймається менш гостро, ніж від друкованих публікацій.
У разі публікації скандального матеріалу герой такої публікації бачить його в надрукованому вигляді, це ж бачать і його друзі, колеги, в такій ситуації він підсвідомо думає про тисячі людей, які відкрили сьогодні цю газету.
Якщо ж подібна ситуація відбулася в інтернет-медіа, то там можна наполягти на зміні тексту, видаленні новини, і в такий спосіб образливі статті в інтернеті психологічно сприймаються як менш значущі.
- В Україні та в Росії вважається, що влада не приділяє особливої уваги інтернет-пресі, оскільки політики самі мало користуються інтернетом, вони не розуміють важливості інтернету загалом. Чи спостерігається подібна ситуація в Польщі?
- Ні, у Польщі ситуація протилежна, оскільки політики широко використовують інтернет для публікації своєї політичної позиції. Часто вони ведуть блоги, хороші блоги, в яких публікують цікаві факти та коментарі. Такі блоги часто цитують.
Нещодавно польські політики зрозуміли важливість Facebook. Особливо відчутним вплив цього ресурсу був під час двох останніх передвиборних кампаній. Створюються рухи проти або за того чи іншого кандидата/партію, і в такий спосіб мобілізовується молода аудиторія. Цей ефект - результат пропаганди в інтернеті.
Польські політики розуміють важливість інтернету і майже всі топ-персони мають свої сторінки в мережі. Багато з них справді професійно зроблені й оперативно оновлюються.
На своїх сторінках політики не лише висловлюють політичні переконання, а й публікують розклад зустрічей, цілі в політичній роботі, публікують звіти про те, чого вдалося досягти. І це відбувається на всіх рівнях влади - від центральної до регіональної.
У Польщі розуміють важливість інтернету та широко його використовують. Вони наймають спеціалізовані компанії і консультантів для досягнення максимального ефекту.
Я вважаю, що невдовзі таке ставлення до інтернету буде і серед українських політиків. Вони дуже швидко зрозуміють, що інтернет - це потужний засіб комунікації, і що більше людей одержують доступ до інтернету, то могутнішим він стає.
- Чи вірите ви, що політики особисто ведуть свої блоги? В Україні політики вже завели блоги, але всі прекрасно розуміють, що це не сам політик веде блог, і як наслідок - люди не довіряють таким ресурсам.
Безперечно, не всі ведуть блоги самі, часто політики активізуються лише в рамках передвиборної кампанії. Однак доволі велика кількість топ-політиків Польщі справді самостійно веде блоги, наприклад Януш Понікот, який зараз створює опозиційний рух, Рішард Чернецький, який представляє Польщу в ЄС, віце-прем'єр-міністр Павлак та інші.
Чи можна сказати, що інтернет - найпотужніший засіб масової інформації в Польщі?
Ні, найсильніше все ще телебачення. Але інтернет уже вийшов на рівень друкованої преси.
Раніше tochka.net з'ясовувала у журналістів та блогерів з Білорусі, Росії та України, як вони оцінюють ситуацію за свободою слова в інтернеті. Читайте інтерв'ю з Сергієм Гармашем, Єгором Мостовщиковим та Яніною Мельнікавою.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (2)