Сьогодні на запитання відповідає Сергій Гармаш, журналіст і власник створеного в Донецьку сайту ostro.org, філії якого є в Луганську, Києві й Івано-Франківську.
Чи складно відкрити новий сайт в Україні? Чи часто до власника сайту звертаються органи контролю?
Треба зареєструвати доменне ім'я та вирішити технічні питання з провайдерами. Це недорого та нескладно. Але сайт від сайту відрізняється.
Якщо йдеться про серйозний інформаційний ресурс, то тут уже постає питання фінансування.
Наприклад, у 2002 році, ми, кілька донецьких журналістів, починали «Острів» практично на свої гроші. Зараз такий проект ми самостійно вже не потягнули б.
Тобто інтернет в Україні споважнів і з погляду контенту, і з погляду організації роботи, - він вийшов із кухні та став бізнесом.
І, як на будь-який бізнес, держава в особі її контролюючих органів має на нього важелі тиску. Здебільшого це податкові структури та суди. Суди, у нас, наприклад, перманентні.
А податківці чіпляються, швидше, як до платників податків, я не думаю, що це пов'язане з нашою діяльністю. Принаймні, досі у мене не було приводів так думати.
Як ви вважаєте, чи потрібен в Україні орган влади, який контролював би поширення інформації в національному сегменті інтернету?
В Україні вже й так занадто багато органів влади, які намагаються щось контролювати. Водночас усі знають, що всі процеси в нашій країні реально контролює тільки один контролер - гроші.
Тому я проти чергового контролера загалом і в інтернеті зокрема. Інтернет - це такий же інформаційний простір, як, наприклад, вулиця.
Усі знають, що на вулиці можна почути різне, і це вже ваша справа, вірити цьому чи ні, яке джерело інформації вибирати та що з цією інформацією робити.
Слід приймати інтернет таким, який він є. Інтернет уже більше, ніж технологія - це окремий комунікативний простір. Регулювати його так само безглуздо, як регулювати розмови на вулиці.
Розкажіть про ті випадки, коли до вас або до власників сайтів у вашій країні зверталися представники влади, суспільних або комерційних організацій із проханням або вимогою прибрати якусь інформацію з вашого сайту? Як ви реагували?
Я вважаю дурницею та абсолютно неправомірною вимогою прибрати з сайту якусь уже опубліковану інформацію. Хоча саме з такою вимогою найчастіше звертаються до судів.
Цікаво, коли є претензії до друкованих ЗМІ, ніхто ж не вимагає вилучити з продажу тиражі газет. А тут виходить так: людина прочитала інфу, потім заходить на сайт, а її вже немає. Тобто - очам своїм не вір! Це нечесно.
Я вважаю, що інформацію можна спростувати, але те, що вже було опубліковано, знімати не можна. Цим ми дискредитуємо себе та підставляємо тих, хто нас читав, хто на нас посилався.
Буквально цього тижня прийшов гнівний лист із прес-служби депутата Шепельова. Ми, з посиланням на «Дзеркало тижня», давали новину, що, можливо, саме про нього йшлося, коли СБУ заявила, що подасть у Раду клопотання про зняття недоторканності з одного з депутатів.
Ми повірили «ДТ», а «ДТ» потім прибрала цю новину. І ми залишилися крайніми. Хоча чесніше було б опублікувати спростування, а не удавати, наче нічого не було. Тим більше, навіть якщо це була «заказуха», для нас однаково вже сама поява цієї новини в такій солідній газеті - це вже інформаційний привід, він відображає процеси в політиці...
Чи зрівнює українське законодавство ступінь відповідальності журналістів друкованих і телевізійних ЗМІ та журналістів, які пишуть в інтернеті?
Чомусь вважається, що в нас в інтернеті менше відповідальності. Я так не вважаю. У інтернет-ЗМІ є засновники, всі вони зареєстровані як юридичні особи й несуть таку ж відповідальність за публікацію хибних відомостей, як усі інші ЗМІ.
Тож ми працюємо в правовому полі. Відповідальності у нас не менша. От прав в інтернет-журналістів - менше.
Чи можете ви сказати, що у сегменті інтернету України зі станом свободи слова справи кращі, ніж у традиційних ЗМІ?
Так, безумовно. Просто інтернет технічно важче контролювати. Та й не розуміє ще наше совкове керівництво, яке здебільшого навіть не вміє користуватися комп'ютером, ступенів впливу інтернету на людей. І слава Богу, що не розуміє.
Є думка, що влада у деяких країнах менше обмежує свободу слова в інтернеті, оскільки вважає аудиторію інтернету невеликою та не формівною для громадської думки. Ви згодні з цим твердженням? Яким чином свобода слова в інтернеті впливає на свободу слова в традиційних ЗМІ вашої країни?
Якщо розглядати інтернет як ЗМІ, а не як простий засіб комунікації, то сьогодні він є найвпливовішим в Україні. Саме завдяки своїй нецензурованості.
Інтернет дає можливість одержання альтернативної інформації, тому ті, хто є не пасивним споживачем інформації, а шукачем, аналітиком - вони йдуть в інтернет.
Як відомо, саме такі люди формують громадську думку. Тож вплив інтернету важко переоцінити. Але як я вже казав, наші чиновники технологічно відсталі люди і, на щастя, не розуміють цього.
Читайте все про публічні дебати та тему "Що таке свобода слова?", які відбудуться 2 грудня в Жовтневому палаці.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (2)