У Харкові хочуть поставити скандальний пам'ятник Гурченко (фото, відео)

Серед усіх українських міст відхід з життя актриси Людмили Гученко напевно найбільш важко переживають у Харкові.

На похорон Гурченко, який відбувся 2 квітня в Москві, від Харкова поїхав Михайло Пилипчук, голова Ради почесних громадян міста та особистий друг актриси.

Тим часом у Харкові збираються повернутися до ідеї встановлення пам'ятника актрисі, несуть квіти в її рідну гімназію № 6 і згадують про її затяжний конфлікт з Харковом і харків'янами.

У школі відкрили куточок Гурченко

До гімназії № 6, де навчалася акторка, в останні дні приходили вчителі, які пам'ятають Людмилу-школярку, її однокласники, повідомила tochka.net заступник директора гімназії Галина Балова.

У пам'ять про ученицю в школі оформили своєрідний куточок.

А взагалі "віртуальний образ" Гурченко присутній тут вже кілька років.

У класі, де колись стояла парта Людмили, сьогодні кабінет інформатики і на екрані одного з комп'ютерів тут завжди можна побачити фотографії  Гурченко.

Галина Балова каже, що Гурченко заходила в школу під час кожного приїзду до Харкова.

Але щоб уникнути зайвої цікавості, з'являлася не тоді, коли подивитися на неї збирається натовп, а на день або годину раніше, ніби на конспіративну явку.

Дитинство у комуналці

Людмила Гурченко народилася 12 листопада 1935 р. в сім'ї Марка Гурченко та Олени Симонової, які працювали в обласному Палаці піонерів. Мама - масовиком, а тато - баяністом.

Перші роки дитинства Гурченко провела в будинку №17 по Мордвіновському провулку, тепер це провулок Кравцова.

У 1944 році сім'я отримала квартиру по вулиці Клочковській, 38. Це був двоповерховий будинок дореволюційної будови - класична комуналка. Деякий час тому будинок знесли - нині там автозаправка.

Сорок років розлуки з Харковом

У 1953 році Гурченко відправилася підкорювати Московський інститут театрального мистецтва. "Вибитися в люди" з провінції їй допомогли впевненість у собі та підтримка батьків.

Примітно, що в кінці 1950-х Гурченко посварили з харків'янами - в місті влаштували публічне засудження земляки, яку підозрювали в отриманні додаткових, "лівих" грошей за концерти.

Харків'яни писали їй гнівні листи, а хтось із харківських журналістів навіть назвав її "вискочкою з Клочківської".

І під час складного періоду в житті Гурченко, коли її не знімали в кіно, Харків не виявляв до неї ніякого інтересу.

10-річна відлига

Гурченко тріумфально повернулася до Харкова 23 серпня 1996 року, коли відзначали День міста та День визволення на запрошення тодішнього мера Євгена Кушнарьова.

У залі театру ім. Шевченка навпроти її рідної школи її зустрічали оваціями.

Через три роки вона отримала звання Почесного громадянина Харкова, про що окремо згадувала в своїй автобіографії.

З тих пір Гурченко бувала в рідному місті майже щорічно. На концерті в День міста-2002 вона виконала гімн Харкова. У 2003-му Людмила Гурченко зіграла роль у серіалі "УВС", який знімали тут же. У 2004-му Гурченко в Харківському оперному театрі на фестивалі "Світ книги" презентувала свою книгу "Люся, стоп!".

24 серпня 2010 р. на площі Свободи вони співала і танцювала на святкуванні Дня міста. Це був її останній виступ перед харків'янами, але не останній візит до рідного міста.

В останній раз Гурченко приїжджала до Харкова 30 жовтня 2010 на зйомки фільму про себе.

"Ми з нею ходили по місцях її дитинства. Адже Харків - єдине місце, яке змушувало її згадати молодість, відчути ностальгію. Того разу вона вперше спустилася до харківського метро! І прокотилася в кабіні машиніста. Гурченко була в захваті", - розповів журналістам близький друг актриси, екс-мер Харкова Михайло Пилипчук.

У 2010 році городяни визнали Людмилу Гурченко найвидатнішою землячкою за всю історію Харкова - за результатами соціологічного опитування за неї проголосувала майже третина харків'ян.

Скандальний пам'ятник

У 2005 році на 70-річний ювілей Людмили Гурченко у Харкові планували встановити актрисі пам'ятник.

Над монументом працював скульптор Сейфаддін Гурбанов. За задумом автора, артистка повинна була постати тоненькою дівчиною, якою вона була в той час, коли співала "Пісеньку про п'ять хвилин".

Пам'ятник думали встановити на вулиці Сумській, біля будівлі Оперного театру, але проти цього виступили співробітники театру.

Через це стався дуже неприємний конфуз - Гурченко вже запросили на церемонію відкриття. Скульпторові довелося подзвонити актрисі й збрехати, що він просто не встиг закінчити роботу.

Була версія, що пам'ятник не сподобався самій Людмилі Гурченко і вона просила додати в монумент сумні ноти.

Історія з пам'ятником закінчилася досить різкою заявою Гурченко. "Я звертаюся до влади міста: не ставити мені ніяких пам'ятників- ні при житті, ні після. Моє рідне місто нехай залишиться в книжках", - заявила вона.

Тим часом, в Харкові вже висловлюються про нові варіанти розміщення пам'ятника.

Одні пропонують поставити його на вулиці Клочковській - недалеко від того місця, де артистка жила. Інші вважають кращим варіантом вул. Римарську. Причому, там для нього вже підшукали два хороших місця - біля входу в філармонію або біля гімназії № 6, де вчилася Гурченко.

Нагадаємо, в 2 квітня в Москві поховали Людмилу Гурченко. Церемонія прощання з акторкою закінчилася криками "браво!".

Раніше чоловік актриси Сергій Сенін попросив шанувальників дружини не влаштовувати масових дійств і попрощатися з актрисою тиші.

Людмилу Гурченко, яка померла 30 березня від серцевого нападу, поховали на Новодєвічьєм кладовищі.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!