Сучасний Шевченко страшніший за Бандеру

Уявімо, що банальні фраза на кшталт «Шевченко сучасний і актуальний як ніколи» набули властивостей магічного замовляння і воскресила Кобзаря тут і зараз. Гадаєте, його зустріли б квітами і пафосними промовами, якими щороку 9 березня осипають бронзовий пам'ятник у центрі Києва?! Маю усі підстави засумніватися...

Сучасник, з-під пера якого виходять рядки: «не дам же я вражим ляхам в Україні добре жить», співець прагнень «потоптати шляхетського й жидівського трупу» матиме неабиякі проблеми з українським законом: до 5 років тюрми за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

А про листи польських і єврейських громад і неминучу резолюцію Ради Європи годі й казати. Тут не те що Героя України, Шевченківську(!) премію Тарасу Григоровичу навряд чи б хтось давати наважиться.

Можна припустити, що Поет отримає депутатську недоторканість і в такий спосіб знайде собі місце у сучасній Україні. Але хто візьме у свій список добродія зі стогривневої купюри? Здавалося б, його могли б «пригріти» праві. Та чи наважаться політики традиційно орієнтовані на західноукраїнського виборця, здебільшого греко-католика за віросповіданням, мати у своїх лавах людину, яка сам факт унії охарактеризувала наступним чином:

Прийшли ксьондзи і запалили 
Наш тихий рай. І розлили 
Широке море сльоз і крові, 
А сирот іменем Христовим 
Замордували, розп'яли. 
Поникли голови козачі, 
Неначе стоптана трава. 
Украйна плаче, стогне-плаче! 
За головою голова 
Додолу пада. Кат лютує, 
А ксьондз скаженим язиком 
Кричить: "Te deum! алілуя!.."

У лівих, здебільшого проросійських партіях, Шевченку б теж не зраділи. Кремль не пробачив би Кобзареві «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» та поему «Кавказ» - гімн чеченському сепаратизмові. 

В колі богемних колег «вурдалака» Тарас Шевченко й тим більше не почувався б своїм і в силу вищезгаданих причин не міг би розраховувати на сите життя з європейських грантів. 

Але від того, що Україна через 196 років після народження свого пророка досі не готова прийняти його в «сім 'ї вольній, новій», «Кобзар» не змаргіналізувався, не перевторився на розплідник неполіткоректності чи замусолену читанку. Просто ми все ще осягнути його глибше, ніж здатний мозок дев'ятикласника.

Як ви думаєте, чи може у сучасній Україні з'явитися постать рівня Тараса Шевченка?

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!