Велика боротьба маленьких українців: де дають надію дітям з ДЦП (фото)

Ця будівля на перший погляд нічим не відрізняється від звичного корпусу лікарні або поліклініки. На першому поверсі - реєстратура, "батарея" дитячих колясок під сходами.

Далі - черги мам та бабусь з дітьми: на руках, у візочках чи ортопедичних пристроях.

У всіх різний стан, різні діагнози, різні історії. Але їх об'єднує бажання бути здоровими. І вони прийшли працювати над цим.

Адже в центрі реабілітації дітей з ураженням нервової системи розуміють, що "чарівної пігулки" нема. Є наполеглива праця, талант лікарів-реабілітологів та любов. 

На противагу "дитячим ГУЛАГам"

Український медичний центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи знаходиться на території дитячої лікарні Києва №1. Приходити сюди батьків змушують такі страшні діагнози дітей, як ДЦП, епілепсія, наслідки менінгітів, енцефалітів, мієлітів, поліомієліту.

• ЧИТАЙТЕ: Плацебо і ноцебо: зцілення силою думки

"У Радянському Союзі дітей з такими діагнозами ховали у "дитячих ГУЛАГах", як я їх називаю, - закритих інтернатах. Їх нікому не показували, і ніби не було проблеми", - розповідає директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи, головний дитячий невролог МОЗ України Володимир Мартинюк.

Після розвалу Союзу ці діти виявилися нікому не потрібні. Поки силами українських та німецьких лікарів у 1996 році у Києві не був створений Центр реабілітації. Його творці у 1999 році отримали державну премію і вперше в історії нашої держави відмовилися від її грошової частини, віддавши кошти у фонд "Україна - дітям" дружини президента Кучми.

Концепція "Тандем"

У центрі займаються не тільки медичною складовою, але й соціальною реабілітацією. Це називається концепцією "Тандем".

"В Україні існує найсучасніша система допомоги цим дітям, бо ми її перейняли з Німеччини", - каже директор центру Володимир Мартинюк.  Українські спеціалісти пройшли підготовку у Кіндерцентрі Мюнхена і досі продовжують стажуватися у Німеччині безкоштовно.

На підтвердження унікальності приводить назви методів реабілітації, які застосовують у центрі. Більшість з них простому смертному невідомі. Наприклад, Войта- та Бобат-терапія, сенсорна терапія, рефлексотерапія. У центрі працюють невролог, логопед, психолог, ортопед.

Чотиритижневий курс реабілітації є безкоштовним. Не дивно, що черга на нього складає близько року. Хоча маленьким дітям намагаються допомогти якомога швидше.

Володимир Мартинюк

Директор центру реабілітації

погляд

"У Радянському Союзі дітей з такими діагнозами ховали у "дитячих ГУЛАГах", як я їх називаю, - закритих інтернатах".

Наприклад, логопед починає займатися з дитиною задовго до того як вона навчиться говорити. Вже з 2-3 місяців можна виявити майбутні проблеми з мовленням - по смоктанню, ковтанню, голосу.

Більшість опитаних нами батьків у центрі - приїжджі, хоча в їхніх районах також є подібні центри. Кажуть, що коли є можливість, краще їхати до Києва.

Велика робота маленьких дітей

Чотирирічна Аня щойно здійснила таку роботу, яка не кожному дорослому під силу. Дівчинка з важкою формою ДЦП більше, ніж годину займалася у сенсорного терапевта. У великій кімнаті - безліч яскравих цікавинок - сухий кульковий басейн, гойдалки, мати, м'які фігурки. Але все це не іграшки - це подразники для дитини, які стимулюють її.

"Це найактивніше та найімпульсивніше навантаження. Дитина без інструкції має виконувати просто завдяки цим стимулам конкретні рухи, не дивлячись на протести", - каже лікар сенсорної інтеграції Інна Михайлюк.

Аня вчиться піднімати голівку в кульковому басейні, хапається ручками за гойдалку, повзе у м'якій трубі.

З сестричкою-двійняшкою Ані Лесею ми познайомилися у кабінеті Бобат-терапевта. "У неї спастична диплегія, були вражені й ручки, й ніжки", - розповідає Бобат-терапевт Лариса Яковлєва. - Але руки ми вивели у гарний стан, вона може повністю себе обслуговувати, сама одягається, їсть. Тепер вчимося ходити".

Бобат-терапія - концепція фізреабілітації, розроблена подружжям лікарів Бобатів. Лікар навчає дитину робити те, чого вона не вміє - тримати голову, сидіти, повзати, стояти, ходити, бігати.

Леся намагається йти вздовж кушетки, поклавши на неї ручки. Ніжки дівчинки огортають "браслети", вагою по 1,5 кг кожний. Наприкінці шляху Леся піднімає з підлоги іграшки та складає їх на кушетку.

"Доросла" Леся вже готується до школи, іграшки в її програмі не такі необхідні, як іншим пацієнтам Лариси Петрівни. А взагалі весь її кабінет завалений іграшками.

"Іграшка - як таблетка, кожна має своє призначення, свої можливості. Вона стимулює активність дитини. Шкода лише, що батьки, купляючи іграшки, роблять це скоріше для себе, не розуміючи, що потрібно дитині ", - каже Бобат-терапевт.

Батьки - 24 години на добу

У коридорі ми помітили лише кілька чоловіків. Так, - жаліються лікарі - найчастіше займаються такими дітьми жінки, але у центрі психологи працюють і з батьками. Їх вчать приймати свою дитину такою, якою вона є, адже головне для малечі - любов у родині, кажуть співробітники центру.

Життя дітей з церебральним паралічем та іншими захворюваннями центральної нервової системи - це постійна боротьба і робота. Кожен день треба виконувати вправи з малюком, процедури, тут немає місця лінощам або страху. Кажуть, що батьки таких дітей працюють 24 години на добу.

У центрі обов'язкова взаємодія з батьками. Їх навчають методикам реабілітації. Наприклад, Войта-терапія - метод, який треба застосовувати тричі на день.

• ДИВІТЬСЯ ФОТО: Як вчаться в єдиній в Афганістані школі для сліпих 

Щоб навчити дитину, яка цього не вміє, ковтанню, перегортанню і т.д., стимулюються окремі точки на тілі. "Кожну точку тримають близько 10 секунд, підбираються одну - три вправи, але цього достатньо, бо це режим спортивний", - каже Войта-терапевт.

"Казали, що син - рослина"

З голівки шестирічного Іллі стирчать біленькі голочки. Він проходить курс рефлексотерапії, або в простонародді голковколювання. "У нас дуже важка форма ДЦП, але результати є, інакше я б сюди не їздила", - говорить Іллюшина мама з Кривого Рога. "Нам казали, що він взагалі рослина, а зараз він може повзати, складати картинки. Розумовий розвиток у нас відновився на наш вік, тепер треба відновити фізичний", - каже вона.

Лікар, який проходив навчання у Китаї, ставить голки дитині, стимулюючи потрібні точки та спеціальні зони. У комплексі з масажем та лікувальною фізкультурою це дає набагато більший ефект.

"Ця методика була створена для дорослих, які перенесли інсульт, - розповідає лікар. - Потім її адаптували для дітей. Але відмінність у тому, що дорослий колись ходив, розмовляв, є м'язова пам'ять, а у дитини нам доводиться це все "ліпити" з нуля".

Масаж, ЛФК та "костюм космонавта"

12-річна Віка приїздить у центр з Корсуня вже вп'яте. Кілька років тому вона перенесла інсульт. Сьогодні вона ходить коридором центру в "костюмі космонавта".

Так в народі називають пристрій "Гравістат" або "Гравітон", котрий найчастіше використовують для того, щоб діти з церебральним паралічем та іншими хворобами нервової системи почали нормально ходити.

"Костюм - це не скафандр, як може здатися, це певна кількість ременів, резинок і т.п., щоб поставити дитину у правильне положення", - розповідає лікар-реабілітолог Лариса Задоян. Він припасовується під кожного пацієнта, а коли курс закінчується - розбирається.

Масаж - рекомендований майже для всіх маленьких відвідувачів центру, в якому чотири масажні кабінети. Перед їх відвідуванням діти часто проходять теплові процедури. Адже доведено, що на розігріті м'язі масаж проходить краще. Виглядає це дуже просто - на кількох столах лежать закутані у покривала дітки, дехто чекає своєї черги вже в коридорі, в ковдрі на руках у батьків.

В кабінеті ЛФК завжди аншлаг. У цій невеликій кімнаті три інструктори кожні півгодини проводять заняття з дітками різного віку. "Нажаль, замалий кабінет для того потоку дітей, який є", - чесно зізнаються у центрі.

Реабілітація для всіх?

За 15 років роботи центру обстеження і лікування у ньому пройшли 40 тисяч пацієнтів, проведено майже 95 тисяч нейрофізіологічних досліджень. Повний курс реабілітації пройшли 8,5 тис. дітей.

Дитячий центр реабілітації з неврології можна назвати проривом нашої відновлювальної медицини. Дійсно, реабілітаційних установ в Україні доволі багато, особливо санаторіїв. Але деяких з них знаходяться в юрисдикції Міністерства охорони здоров'я, деякі - Міністерства праці та соціальної політики, інші - Міністерства освіти та науки.

Наприклад, для дорослих з неврологічними хворобами подібних центрів у нас немає, каже Володимир Мартинюк. "На мій погляд, дорослі - це дійсно проблема в нашій державі. Співвідношення гострого і хронічного хворого у нашій сфері - один до десяти. І якщо для дитячого віку ми намагалися щось створити в державі, то дорослі знаходяться вдома".

• ЧИТАЙТЕ: Азаров закликав харків'янок більше народжувати і не жалітися

Наразі, за словами головного дитячого невролога, в Україні більше як 100 тисяч таких дітей. І не зважаючи на те, що в регіонах відкрито більше 40 подібних центрів, спеціалісти кажуть, що їх треба 80 на Україну.

У планах створити центр комплексної реабілітації, який буде об'єднувати кілька сфер.

Читайте також Мультфільми під забороною: що шкідливого в них знайшли дорослі.

Дізнавайтеся найцікавіші новини від news.tochka.net на Facebook иTwitter!

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!