Гарматне м’ясо ХХ століття: студенти під Крутами та кулі в спину від Сталіна

Хоробрий солдат міцніший за фортецю. Однак, як свідчить історія воєн, не рідко командування різних армій кидало своїх вояків на вірну смерть.

Рівно 94 роки тому головнокомандувач армії УНР Симон Петлюра залишив 300 студентів без зброї, яких не вчили воювати, протистояти 4 тисячам більшовиків з Росії під Крутами.

Через 24 роки після цього, Обороняючи Сталінград, Кремль віддав горезвісний наказ №227, який обіцяв смерть на місці кожному солдату червоної армії за паніку чи відступ.

А лідер нацистської Німеччини Адольф Гітлер затопив метро Берліну зі своїми співвітчизниками, щоб вбити червоноармійців, які проникли у підземку.

Під Крутами без зброї

Студентські загони УНР, як пригадували очевидці, до останнього моменту ніхто навіть не думав вчити військовій справі. А коли довелося їхати обороняти кордон під Крути, то воювати виявилося теж нічим.

"Студентам, багато з котрих не вміли добре поводитись зі зброєю, набоїв не дали, щоби не було якого-будь випадку, а в останній час, мабуть, забули", - пригадував Борис Монкевич.

На 300 вояків під Крутами було лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд. На підмогу загін студентів чекав загін Симона Петлюри. Однак він замість Крут вирішив відправитися в Київ і стежити, щоб на заводі "Арсенал" не почалося повстання. В бою з більшовиками вціліли лише 27 людей, які потрапили в полон.

"Всіх полонених замордовано звірячим способом: вони були з розбитими головами, повибиваними зубами, повиколюваними очима,", - пригадував Монкевич. Ховати тіла студентів більшовики суворо заборонили.

Крути по-Естонськи

Схожа битва молоді проти більшовиків відбулася в тому ж таки 1918 році, але в Естонії, яка теж відстоювала свою незалежність. Шкільний вчитель Юліус Купріянов організував власний партизанський загін, який складався здебільшого із школярів.

На всіх 300 естонських вояків Купріянова було лише 2 рушниці та 13 кулеметів.  З таким арсеналом і складом загону, Купріянов вирушив на хутір Пайу, щоб захопити залізницю і завадити більшовикам просуватися до міста Валга.

У цьому ж хуторі їх вже чекав загін із 1,5 тисячі більшовиків Латвії. Під час кривавої битви школярів проти солдат Вчителя-партизана Купріянова смертельно поранили. На відміну від українських студентів під Крутами, естонським школярам на підмогу прийшов фінський загін "Сини Півночі".

Гітлер навмисне потопив своїх

На початку Другої Світової війни лідер нацистської Німеччини підкреслював, що життя кожного німецького солдата перш за все. Однак з часом його риторика змінилася.

Одним своїм наказом Гітлер погубив тисячі мешканців Берліну. Після входження в столицю Німеччини військ СРСР, фюрер побоявся, що солдати Червоної армії можуть захопити метро.

Він віддав наказ підірвати одну із станцій. В результаті вода з річки Шпреє затопила 27 кілометрів метрополітену і тисяч німців, які ховалися в ньому від артилерійських обстрілів і бомбардування.

Кривавий Дніпро

Одним із найкривавіших епізодів Другої Світової війни історики не рідко називають форсування Дніпра. В 1943 році у водах головної річки України  потонуло більше людей, ніж дісталися на правий беріг.

"25 тис. воїнів входять у воду, а виходять на іншому березі 3 тис., максимум 5. І через 5-6 днів всі загиблі спливають. Уявляєте?" - пригадував письменник-фронтовик Віктор Астафьєв.

Командування радянських військ пообіцяли звання героя Радянського Союзу кожному, хто переправиться через Дніпро. Із 20 тисяч солдатів 200-метрову дистанцію подолали лише 5 тисяч. Половина з них таки отримали обіцяне звання героя.

Наказ №227

Ні кроку назад! Ця фраза цілком передає суть наказу №227, який був підписаний Йосипом Сталіним в 1942 році перед битвою за Сталінград.

Згідно з документом, радянським солдатам було заборонено відступати без спеціального наказу. А якщо наказу немає, то потрібно було воювати до смерті.

А щоб солдати червоної армії добросовісно виконували вимогу документу, наказ №227 також передбачав введення в армії загороджувальні загоди, які стріляли у всіх, хто тікав з поля бою чи замість наступу залишався сидіти у окопі.

"В одному з боїв на Кубані у нас злякався і побіг назад правий фланг, то загороджувальний загін відкрив вогонь, де навперейми, де прямо по тим, хто біг", - пригадував ветеран війни Михайло Левін.

Підпишіться на news.tochka.net на Facebook і першими дізнавайтеся найважливіші новини!

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!